Василь Процевич

о. Василь Процевич, ЧСВВ
Народився1673(1673)
Вільно, Велике князівство Литовське
Помер5 травня 1726(1726-05-05)
Вільно
Діяльністьсвященик, проповідник
Alma materПапська Урбаніанська колегія Пропаганди Віри
ТитулПротоархимандрит Василіянського Чину
ПосадаПротоархимандрит Василіянського Чину
Термін1713—1717
ПопередникЛев Кишка
НаступникМаксиміан Вітринський
Конфесіягреко-католик
РодичіБатьки: Христофор і Варвара

Васи́ль Проце́вич (1673, Вільно, Велике князівство Литовське, нині Литва — 5 травня 1726, Вільно) — руський греко-католицький священник, василіянин, проповідник, доктор богослов'я, протоархимандрит Василіянського Чину (1713–1717), консультор Чину.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчання

[ред. | ред. код]

Народився у Вільно в родині Христофора та Варвари, католиків латинського обряду. Перейшов на східний обряд і вступив до василіян на новіціат в Битенському монастирі, де 4 квітня 1690 року склав вічні обіти. Початкову семінарійну освіту (студії поетики і риторики) здобув у Полоцькому монастирі і 23 листопада 1693 року за рекомендацією Холмського єпископа вступив до Папської Урбаніанської колегії Пропаганди Віри в Римі. Після шести років філософсько-богословських студій здобув ступінь доктора богослов'я і 8 травня 1699 року виїхав до Литви[1].

Діяльність

[ред. | ред. код]

По повороті на батьківщину був призначений проповідником в Борунах. Під час Новгородської капітули 1703 року його кандидатуру було висунуто на вакантну Пінську Лещинську архімандрію, але він зрікся цього привілею. В 1703–1708 роках перебував у Ольшанах, де опікувався Борунською чудотворною іконою Матері Божої, яку туди було вивезено через наближення шведського війська. У капітулі в Білій 1709 року брав участь як настоятель монастиря в Хомську, а наступного року призначений настоятелем Віленського Свято-Троїцького монастиря, який йому довелося відновлювати після великої пожежі, у якій 1706 року згоріла половина міста.

Протоархимандрит Василіянського Чину

[ред. | ред. код]

На капітулі у Вільно 1713 року о. Василь Процевич на чотири роки обраний протоархімандритом Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці. З цього періоду в архівах Конгрегації Поширення Віри збережені деякі листи о. Процевича, пов'язані зі студіями василіянських кліриків в колегії Конгрегації, а також у справі про підпорядкування конфедерації монастирів Львівської єпархії (утворена 1711 року) владі єдиного протоархімандрита «всієї Русі». Займався також справою терміну каденції генеральних консульторів: частина ченців була за те, щоб каденція тривала чотири роки, а частина — за пожиттєву каденцію, та, однак, за його протоархімандритства це питання так і не було вирішене. По завершенні терміну уряду протоархімандрита був обраний генеральним консультором Василіянського Чину пожиттєво. У Новгородоцькій генеральній капітулі 1719 року брав участь як консультор Чину і настоятель Холмського монастиря. Як холмський настоятель брав участь у Замойському синоді (26 серпня — 17 вересня 1720)[2]. 1721 року знову став настоятелем у Вільно, де й помер 5 травня 1726 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 121.
  2. ↑ Провінційний синод у Замості 1720 року Божого. Постанови. — Івано-Франківськ: «Нова Зоря», 2006. — С. 101.

Література

[ред. | ред. код]
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 P.
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василь_Процевич&oldid=40856783