Васюта Іван Кирилович

Васюта Іван Кирилович
Народився14 січня 1924(1924-01-14)
Спаське (Сосницький район)
Помер25 грудня 2013(2013-12-25) (89 років)
Івано-Франківськ, Україна
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльністьісторик, викладач університету
Галузьісторія
Alma materЛДУ імені Івана Франка (1950)
Науковий ступіньдоктор історичних наук[1] (1972)
Вчене званняпрофесор
ЗакладПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника і ЛДУ імені Івана Франка
Посадаректор Івано-Франківського педагогічного інституту (1980-1982 рр.)
ДітиВасюта Сергій Іванович
НагородиОрден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Васюта Іван Кирилович (14 січня 1924 р. – 25 грудня 2013 р.) – викладач історії, доктор історичних наук, професор, ректор Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника (1980–1982 рр.).[2][3]Учасник Другої світової війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 14 січня 1924 р. в селі Спаське Сосницького району Чернігівської області в селянській родині. З десяти років працював у місцевому колгоспі «Шлях до комунізму». У 1938 р. закінчив Спаську неповну середню школу, а в 1941 р. – Сосницьку середню школу №1.[4]

З червня по серпень 1941 р. працював інспектором політосвіти районного відділу народної освіти.

На початку Другої світової війни, при спробі евакуювався, потрапив в оточення та був змушений повернутися додому. З вересня 1941 р. до лютого 1943 р. з батьком займався сільським господарством у так званій «общині», переховувався від вивезення до Німеччини. У лютому 1943 р. долучився до партизанського загону генерал-майора Олексія Федорова, що діяв на території Коропецького району Чернігівщини. Брав участь у рейді загону ім. Сталіна Західною Україною і Білорусією. У квітні 1944 р., після розформування партизанських загонів О.Федорова, був направлений в органи НКВС. До звільнення Львова знаходився в групі військ НКВС у Львівській області, згодом у місті Кременці Тернопільської області. З червня 1944 р. працював у другому відділі міліції Львова на посаді паспортиста та дільничного уповноваження.[2][4]

Працюючи в органах НКВС, одночасно закінчив підготовчі курси при Львівському університеті імені Івана Франка. У 1945 р. вступив на історичний факультет цього університету, який у 1950 р. закінчив на відмінно та отримав рекомендацію в аспірантуру. У 1954 р. захистив кандидатську дисертацію «Становище та боротьба робітничого класу Західної України (1920–1929 рр.)», направлений старшим викладачем історії СРСР у Станіславський (Івано-Франківському) педінститут. Доцент (1961), завідувач кафедри історії СРСР і УРСР (1964). У 1972 р. захистив докторську дисертацію «Аграрні відносини і революційна боротьба селянства Західної України 1919–1939 рр.». У 1973 р. – проректор з наукової роботи. У 1975 р. присвоєно вчене звання професора.[2]

20 березня 1980 р. І. К. Васюту призначено ректором Івано-Франківського педагогічного інституту, але, за станом здоров’я, 15 вересня 1982 р. звільнився із керівної посади. У 1984 р. залишив посаду завідувача кафедри історії СРСР і УРСР, пізніше – перейшов на посаду професора кафедри історії СРСР Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1992–1997 рр. – професор кафедри слов’янських країн цього університету.[2]

Автор 16 монографій, близько 200 наукових, науково-популярних і методичних праць. До сфери наукових зацікавлень належали проблеми політичної та соціально-економічної історії України, революційного і національно-визвольного руху на західноукраїнських землях, українсько-польських стосунків нової і новітньої доби, краєзнавства. Найбільші здобутки в царині вивчення аграрної історії Західної України міжвоєнного періоду.[2]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Син Васюта Сергій Іванович — професор, доктор історичних наук

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • СРСР СРСР Медаль Рядянського Фонду Миру[5]
  • СРСР СРСР Орден Вітчизняної війни[5]

Див.також

[ред. | ред. код]

Список професорів-істориків ПНУ імені В.Стефаника

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Біографічна довідка на офіційному сайті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
  • Портрети. Васюта Іван Кирилович. Університет (видання Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника). 2010. №21. Травень–червень. С. 8.
  • Історія  Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в іменах : бібліографічний покажчик праць директорів (ректорів) педінституту та ректорів університету [Електронний ресурс] / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Наукова бібліотека, Інформаційно-бібліографічний відділ ; уклад. Є. Ф. Ражик, ред. І. В. Пелипишак; відповід. за вип. та ред.О. М. Блинчук. Івано-Франківськ, 2020. 86 с.
  1. collective author Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. а б в г д Васюта Іван Кирилович (1973-1980). Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (укр.). Процитовано 16 березня 2023.
  3. Ректори університету. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (укр.). Процитовано 16 березня 2023.
  4. а б Васюта Іван Кирилович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 16 березня 2023.
  5. а б Васюта Іван Кирилович (1980-1982). Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (укр.). Процитовано 25 березня 2023.