Велика Горбаша (Звягельський район)
| село Велика Горбаша | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Звягельський район |
| Тер. громада | Ярунська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080230030035201 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1610 (414 років) |
| Населення | 489 (2001) |
| Площа | 1,871 км² |
| Густота населення | 261,36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11767 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°27′6″ пн. ш. 27°25′26″ сх. д. / 50.45167° пн. ш. 27.42389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 219 м |
| Водойми | р. Церем |
| Найближча залізнична станція | Колодянка |
| Відстань до залізничної станції | 6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Миру, 13, с. Ярунь, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11762 |
| Карта | |
  Велика Горбаша | |
 Велика Горбаша | |
| Мапа | |
 | |
Вели́ка Горбаша — село в Україні, у Ярунській сільській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 489 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої сільської ради.
Розташоване за 23 км від районного центру, м. Звягель, та 6 км від залізничної станції Колодянка, на лівому березі річки Церем, притоки Случі[1].
Станом на 1885 рік в селі мешкало 592 особи, налічувалося 67 дворових господарств[2], наприкінці 19 століття — 568 осіб, дворів — 101[3][4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 604 особи, з них: православних — 523, чоловіків — 299, жінок — 305[5].
У 1906 році у селі налічувалося 540 мешканців, дворів — 94[6], у 1911 році — 443 особи[4], у 1923 році — 165 дворів та 876 мешканців[7].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 816 осіб, дворів — 249[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 536 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 489 осіб[8].
Розподіл населення за рідною мовою за даними [9]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 486 | 99.39% |
| російська | 3 | 0.61% |
| Усього | 489 | 100% |
Поблизу села виявлено поселення бронзової доби, скіфського періоду та давньоруські поховання IX—X століття. Відоме з 1610 року[1].
У 1577 році було власністю князя Яхима (Йоахима) Корецького, який платив з 4 димів та 4 городів, у 1650 році власником був його син, князь Самійло Корецький. 1651 року сплачувалося з 4 димів, а 1653 року — з 1 диму. Ще у 1652 році землі села належали Зофії Брозовській. У 1762 році власником був Пулавський[10].
В середині 19 століття — село Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Церем. Селян — 81 особа, селянських земель — 455 десятин, землі двірської — 552 десятини, власність Чижевських. Колись село належало Пулавським, від них перейшло Дубецьким, згодом — Прушинським[11].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке та державне село Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Церем. Були церковна парафія, школа, 2 вітряки[2].
Наприкінці 19 століття — село Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Церем. Розміщувалося за 100 верст від Житомира, 18 верст від Новограда-Волинського, за 20 верст від найближчої поштової станції Корець, найближчої залізничної станції Славута, за 15 верст від шосе. Дерев'яну церкву на кам'яному підмурівку, з такою ж дзвіницею, збудовано 1860 році за кошти вірян. Земель при церкві — 57 десятин, розміщувалася за 3 версти та ближче. Землю надано 13 серпня 1762 року місцевим поміщиком, ротмістром польських військ Пулавським. До парафії належали села Мала Горбаша (2 версти) та Хижавка (1 верста). Сусідні парафії: Курмань (4 версти), Мокре (5 верст), Жолобне (7 верст), Ярунь (9 верст). З 1861 року діяла школа, розміщувалася у громадській будівлі. Великий землевласник — Роман Хичевський[12][3][4]. У 1896 році сільську школу відзначено Волинською єпартхіальною училичною радою як одну з найкращих шкіл повіту[10].
У 1906 році — село Жолобенської волості (1-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 20 верст, до волосного центру, с. Жолобне — 6 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося у Новограді-Волинському[6].
У 1910 році на заробітки до Америки з села виїхали 5 осіб[10]. У 1911 році до великої земельної власности Хичевського належало 1 040 десятин, в селі були крамниця, горілчана крамниця, кредитне товариство, кооператив[4].
У 1923 році включене до складу новоствореної Великогорбашівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Пищівського (згодом — Ярунський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[13]. Розміщувалося за 22 версти від районного центру, с. Піщів[7].
В період Голодомору у 1932—1933 роках від голодної смерті в селі загинуло 6 чоловік[14]. Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 30 мешканців села, з яких 10 осіб розстріляно[15].
На фронтах Німецько-радянської війни воювали 87 селян, у партизанських загонах — 12, з них 62 загинули, 45 нагороджені орденами й медалями.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, котрий обробляв 2,9 тис. га земель, з них 2,2 тис. га — рілля, 30 га — сад. В господарстві вирощували жито, пшеницю, картоплю, цукровий буряк. Тваринництво — м'ясо-молочного напрямку. В селі були початкова школа, клуб, бібліотека, медпункт, дитячі ясла, два магазини, побутова майстерня[1].
4 червня 1958 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про утворення Новоград-Волинського району Житомирської області», село, в складі сільської ради, включене до відновленого Новоград-Волинського району Житомирської області[13].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Великогорбашівської сільської ради включено до складу Ярунської сільської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[16].
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Велика Горбаша, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
- ↑ а б Horbasza 1.) Wielka i Mała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 574. (пол.)
- ↑ а б в г Цинкаловський О. Горбаша Велика // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 292.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 19. Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 136. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ а б в Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст. Тернопіль, 2016. с. 38-39. Процитовано 18 квітня 2023.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ Horbasza 1.) Wielka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 122. (пол.)
- ↑ Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 169. Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 219, 558. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ Томи Книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014.
- ↑ «Реабілітовані історією» (Житомирська область). Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2022.
- Погода в селі Велика Горбаша [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |