Велике князівство Тверське
| Велике князівство Тверське Великое княжество Тверское | ||||
| ||||
|
Герб | ||||
| Столиця | Твер | |||
| Мови | Давньоруська | |||
| Релігії | православ'я | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 1247 | |||
| - Ліквідовано | 1485 | |||
| ||||
Велике Тве́рське князі́вство — руське князівство (з бл. 1382 року — велике князівство) у Верхньому Надволжі з 1247 по 1485 рік. Столицею князівства була Твер.
Знаходилось на Волзькому торговельному шляху, що поєднував Каспійське море з Балтійським морем.
Тверське князівство утворилося у XIV столітті, як уділ у Переяславль-Заліському князівству.
Духовний центр Тверської держави — Свято-Успенський Жолтиків монастир. Заснований 1394 року єпископом Арсенієм Тверським — вихованцем Києво-Печерської Лаври зі згоди великого князя тверського.
1327 року відбулось Тверське повстання проти Золотої Орди.
Найраніша згадка у Рогозькому літописі за 1339 року про повернення великого князя тверського Олександра Михайловича з Орди вважається перенесення пізнішого титулу на минулі події[1].
У московсько-тверських угодах кінця XIV-XV сторіч Олександр Михайлович згадується як великий тверський князь, але його наступники Костянтин і Василь (у привілеї Отроцькому монастиреві, даної між 1363 і 1365 роками називається великим князем) як прості князі. Проте починаючи з Михайла Олександровича називалися великими князями, хоча в місцевому документі.
За договором 1375 року Михайло Олександрович визнає себе молодшим братом московського князя, але за договором 1399 року - просто братом. Зміна відбулася 1382 року, коли Тверське князівство отримало незалежність від Великого князівства Владимирського, що за рішенням Орди злилося з Московським князівством, а тверські князі отримали право на самостійні відносини з Ордою. Зокрема, всі великі князі самостійно збирали данину для хана[2].
Тверське князівство знищено внаслідок агресії Великого князівства Московського за підтримки Орди. Головним чином це сталось за діяльності московського князя Івана Калити, який, зокрема, звів наклеп на князя Олександра Михайловича. Того викликали на ханський суд і вбили разом з сином Федором. Після вбивства в Орді тверських князів Калита наказав зняти дзвін зі Спаського собору та перевезти до Москви.[3]
- Ярослав Ярославич (1247—1272)
- Святослав Ярославич (1272—1282/1286)
- Михайло Ярославич (1282/1286—1318)
- Дмитро Михайлович Грізні Очі (1318—1326)
- Олександр Михайлович (1326—1327, 1338—1339)
- Костянтин Михайлович (1328—1338, 1339—1345)
- Всеволод Олександрович (1346—1349)
- Василь Михайлович (1349—1368)
- Михайло Олександрович (1368—1399)
- Іван Михайлович (1399—1425)
- Олександр Іванович (1425)
- Юрій Олександрович (1425)
- Борис Олександрович (1425—1461)
- Михайло Борисович (1461—1485)
- ↑ Клюг Э. Княжество Тверское (1247—1485). — Тверь, 1994. — С. 218—219.
- ↑ Вернадський Г. В. Монголы и Русь [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Костецька Марія. Колаборант Іван Калита… С. 21.
- Орлов К. Тверське князівство в системі міжнародних відносин країн Східної Європи у 30—40-х роках XIV ст.[недоступне посилання з червня 2019] // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Випуск 34. — Львів, 1999. — С. 73—80.
 | Це незавершена стаття про Київську Русь. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ярослав Ярославич (1247—1272) • Святослав Ярославич (1272—1282/1286) • Михайло Ярославич (1282/1286—1318) • Дмитро Михайлович Грізні Очі (1318—1326) • Олександр Михайлович (1326—1327, 1338—1339) • Костянтин Михайлович (1328—1338, 1339—1345) • Всеволод Олександрович (1346—1349) • 'Василь Михайлович (1349—1368) • Михайло Олександрович (1368—1399) • Іван Михайлович (1399—1425) • Олександр Іванович (1425) • Юрій Олександрович (1425) • Борис Олександрович (1425—1461) • Михайло Борисович (1461—1485) |  | |