Верхньокорочанська волость
| Верхньокорочанська волость | ||||
| Центр | Верхній Карачан | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 29 160 (1880) | |||
| Населення | 4210 осіб (1880) | |||
| Густота | 13.2 осіб / км² | |||
Верхньокорочанська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новохоперського повіту Воронізької губернії з центром у селі Верхній Карачан.
Станом на 1880 рік складалася 4 поселень, 7 сільських громад. Населення — 4210 осіб (2104 чоловічої статі та 2104 — жіночої), 1921 дворове господарство[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 25602 | 20355 |
| Приватної власності | 3320 | 2959 |
| Іншої власності | 238 | 200 |
| Загалом | 29160 | 23514 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Верхній Карачан — колишнє державне село при річці Корочан за 18 верст від повітового міста, 4499 осіб, 645 дворів, православна церква, школа, 6 лавок, базари по неділях, 4 ярмарки на рік.
- Кирсанівка — колишнє державне село при річці Корочан, 3852 особи, 519 дворів, православна церква, школа, лавка.
- Поганка (Нова Кирсанівка) — колишнє державне село при річці Корочан, 838 осіб, 145 дворів, молитовний будинок.
- Ржавець (Ржавчик) — колишнє державне село при річці Корочан, 700 осіб, 126 дворів, православна церква, школа.
- Середній Карачан — колишнє державне село при річці Корочан, 3268 осіб, 474 дворів, православна церква, школа, лавка.
За даними 1900 року у волості налічувалось 173 поселення із переважно російським населенням[3].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 4925-5097)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
 | Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Повітове місто | _(1781).png) | |
|---|---|---|
| Волості | Алферівська • Бурляївська • Верхньокорочанська • Єланська • Калмицька • Краснянська • Макаровська • Макашевська • Нижньокорочанська • Новогольська • Пісківська • Пихівська • Рождественська • Синявська • Танцирейська • Троїцька • Тюківська • Ярковська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Абрамівка • Алферівка • Бурляївка • Василівка • Верхній Калмик • Верхній Карачан • Горілка • Губарі • Жуліковка • Калмичок • Кам'янка-Садовка • Кирсанівка • Кутки • Макашевка • Нижній Карачан • Новогольське • Петровське • Пихівка • Підгорне • Підосинівка • Піски • Рамоння • Рождественське • Русанове • Середній Карачан • Синявка • Танцирей • Третяки • Троїцьке • Тюківка • Ярки | |