Вольф-Дітріх Вільке

Вольф-Дітріх Вільке
Wolf-Dietrich Wilcke
Народження	11 березня 1913; Шрімм, Провінція Позен
Смерть	23 березня 1944 (31 рік); Шеппенштедт, Брауншвейг; загиблий у бою
Країна	Третій Рейх; Німеччина
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська (1934–1935); Люфтваффе (1935–1944)
Рід військ	винищувальна авіація
Роки служби	1934–1944
Звання	оберст
Формування	JG 333, JG 77, JG 11
Командування	II./JG 26, JG 76
Війни / битви	Громадянська війна в Іспанії; Друга світова війна:; Західний фронт Дивна війна; Французька кампанія; Битва за Британію; Балканський фронт Битва за Мальту; Східний фронт Операція «Барбаросса»; Операція «Блау»; Сталінградська битва; Повітряні бої на Кубані (1943); Західний фронт Стратегічна повітряна оборона Рейху;
Золотий німецький хрест
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач	Почесний Кубок Люфтваффе

Вольф-Дітріх Вільке (нім. Wolf-Dietrich Wilcke; нар. 11 березня 1913, Шрімм, Позен — пом. 23 березня 1944, Шеппенштедт, Брауншвейг) — німецький льотчик-ас, оберст люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами.

Біографія[ред. | ред. код]

В 1934 році призваний в армію, а в 1935 році переведений в люфтваффе. З 1937 року служив у 132-й винищувальній ескадрі «Ріхтгофен», а наприкінці 1938 року був направлений у 88-у винищувальну ескадрилью легіону «Кондор». В 1939 році здійснив 11 безрезультатних бойових вильотів. До вересня 1939 року служив у 7-й ескадрильї 53-ї винищувальної ескадри. Першу перемогу здобув 7 листопада 1939 року, збивши французький розвідувальний літак «Потез-637». 23 березня 1940 року біля Саарбрюккена був збитий у бою з французькими винищувачами. Після капітуляції Франції звільнений і 13 серпня 1940 року призначений командиром 3-ї групи 53-ї винищувальної ескадри «Пікові аси». Під час битви за Британію збив 10 літаків. Учасник Німецько-радянської війни. 22 червня 1941 року збив 5 літаків. Восени 1941 року ескадра Вільке була перекинута в Італію, де діяла проти Мальти. 18 травня 1942 року переведений у 3-ю винищувальну ескадру «Удет», а 12 серпня 1942 року став її командиром. Учасник Сталінградської битви. В травні 1943 року його ескадра була перекинута в Німеччину. На початку 1944 року Вільке отримав дозвіл на відновлення польотів і збив чергові 6 машин. Загинув у бою з англійськими винищувачами Р-51, під час якого сам збив 2 літаки супротивника.

Всього за час бойових дій здійснив 732 бойові вильоти і збив 162 літаки, з них 137 радянських і 4 чотиримоторні бомбардувальники.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагрудний знак пілота
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Іспанський хрест в бронзі з мечами (1939)
Залізний хрест
- 2-го класу (25 листопада 1939)
- 1-го класу (11 липня 1940)
Почесний Кубок Люфтваффе (1 квітня 1941)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (6 серпня 1941) — за 25 перемог.
- дубове листя (№122; 9 вересня 1942) — за 100 перемог.
- мечі (№23; 23 грудня 1942) — за 155 перемог.
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Нагрудний знак пілота (Італія)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Німецький хрест в золоті (3 листопада 1942)
Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «700»
Відзначений у Вермахтберіхт (30 березня 1944)

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5
Bergström, Christer & Mikhailov, Andrey (2001), Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume II, Resurgence January-June 1942, California: Pacifica Military History. ISBN 0-935553-51-7
Michulec, Robert (2002). Luftwaffe at War/Luftwaffe Aces of the Western Front. London: Greenhill Books. ISBN 1-85367-486-9.
Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939—1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives]. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8
Михаил Зефиров. Асы Люфтваффе. Кто есть кто: Скорость. — М. : АСТ, Астрель, ВКТ, 2010. — 480 с. — (Неизвестные войны) — ISBN 978-5-17-057677-7. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Wilcke, Wolf-Dietrich. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 19 січня 2014. (нім.)
Вильке Вольф-Дитрих (Wilcke Wolf-Dietrich). на warbirds.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014. (рос.)
Вильке Вольф-Дитрих. на airwar.ru. Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 19 січня 2014. (рос.)
Wilcke, Wolf-Dietrich [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.] — нагороди оберста Вільке (англ.)
Wolf-Dietrich «Fürst» Wilcke [Архівовано 23 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Wolf-Dietrich Wilcke [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: оберст Гюнтер Лютцов	командир 3-ї винищувальної ескадри «Удет» 12 серпня 1942 — 23 березня 1944	Наступник: майор Фрідріх-Карл Мюллер