Військова соціологія

Військова справа
та
Війна

Військова соціологія — галузь соціології, спрямована на систематичне вивчення армії як соціальної групи, а не як військової організації. Ця вузькоспеціалізована піддисципліна розглядає питання, пов'язані з військовослужбовцями як окремою групою з вимушеними колективними діями, заснованими на спільних інтересах, пов'язаних із виживанням та участю в бойових діях, з цілями та цінностями, які є більш визначеними та вузькими, ніж у цивільному суспільстві. Військова соціологія також стосується цивільно-військових відносин і взаємодії з іншими групами чи державними установами.

Військова соціологія відображає різноманіття методів, які використовує сама соціологія, зокрема широкомасштабний аналіз даних, включене спостереження, аналіз соціальних мереж, опитування, порівняльну історію тощо[1][2].

Сучасна військова соціологія є насамперед результатом Другої світової війни та Холодної війни. Ці події започаткували систематичні дослідження військової соціології. Війни в Афганістані та Іраку також вплинули на сферу військової соціології[3].

Теми досліджень військової соціології включають:[4][5]

  • Панівні уявлення військовослужбовців
  • Мотивація військовослужбовців воювати
  • Уніфікація в армії
  • Військовий професіоналізм
  • Перехід ветеранів у цивільне життя
  • Військово-промисловий комплекс
  • Інституційно-організаційна структура військ

Література

[ред. | ред. код]
  • Caforio, Giuseppe, (ed.), Handbook of the Sociology of the Military, Kluwer Academic/Plenum Publishers, 2006
  • Grandstaff, Mark. «Military Sociology» in Charles Messenger, ed. Reader's Guide to Military History (2001)
  • Malesevic, Sinisa. 2010. The Sociology of War and Violence. Cambridge: Cambridge University Press.
  • Paparone, Chris. 2013. The Sociology of Military Science. NY: Bloomsbury.
  • Sarkesian, Sam C., Williams, John Allen, Bryant, Fred B., Soldiers, Society, and National Security, Lynne Rienner Publishers, Boulder, 1995
  • Segal, David and Morten Ender. 2008. «Sociology in Military Officer Education.» Armed Forces & Society, vol. 35: pp. 3–15.
  • Ender, Morten; Ryan Kelty and Irving Smith. 2008. «Sociology at West Point.» Armed Forces & Society, vol. 35: pp. 49–70.
  • Kawano, Hitoshi. 2008. «The Expanding role of Sociology at Japan National Defense Academy: From Not to Some and More?»Armed Forces & Society, vol. 35: pp. 122–144.
  • Obraztsov, Igor. 2008. «Teaching Sociology in Military Educational Institutions of Russia.» Armed Forces & Society, vol. 35: pp. 162–179.
  • Kucera, Thomas (2014).
  • Paparone, Chris (2017) «How we fight: A critical exploration of US military doctrine.» Organization 24, no. 4 (2017): 516—533.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Crabb, Tyler and Segal, David. 2015. «Military Sociology» in Encyclopedia of Public Administration and Public Policy, Third Edition, Taylor and Francis. pp. 2133. DOI: 10.1081/E-EPAP3-120053116
  2. ↑ J. Soeters, P. Shields, & S. Rietjens (Eds.), Routledge handbook of research methods in military studies (pp. 238—248). London: Routledge ISBN 978-0739168257
  3. ↑ Shields P.M. (2020) Dynamic Intersection of Military and Society. In: Sookermany A. (eds) Handbook of Military Sciences. p. 4, Springer, Cham. DOI:10.1007/978-3-030-02866-4_31-1
  4. ↑ Shields P.M. (2020) Dynamic Intersection of Military and Society. In: Sookermany A. (eds) Handbook of Military Sciences. Springer, Cham DOI:10.1007/978-3-030-02866-4_31-1
  5. ↑ Siebold, Guy (2001). Core Issues and Theory in Military Sociology. Journal of Political and Military Sociology. Процитовано 14 липня 2008.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Військова_соціологія&oldid=40637115