Гавриш Павло Іванович
| Павло Іванович Гавриш | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Народження | 30 грудня 1917 Велика Дорога | |||||||
| Смерть | 31 січня 1968 (50 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||
| Країна |  СРСР | |||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||||||
| Роки служби | 1939—1968 | |||||||
| Партія | КПРС | |||||||
| Звання |  Полковник | |||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
 Гавриш Павло Іванович у Вікісховищі | ||||||||
Павло́ Іва́нович Га́вриш (30 грудня 1917, Велика Дорога — 31 січня 1968) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 30 грудня 1917 року в селі Великій Дорозі (нині Ніжинського району Чернігівської області) в селянській родині. Українець. Закінчив чотири класи початкової школи. Працював у колгоспі.
У 1939 році призваний до лав Червоної Армії. Закінчив військово-інженерне училище. Член ВКП (б) з 1942 року. У боях німецько-радянської війни з лютого 1943 року. Був заступником командира 12-го окремого саперного батальйону (106-та стрілецька дивізія, 65-а армія, Центральний фронт).
З 15 по 18 жовтня 1943 року старший лейтенант Гавпиш П. І. відзначився в боях при форсуванні Дніпра біля селища Лоєва (Гомельська область). Під час артпідготовки сапери під його командуванням переправили на плотах і човнах через річку перші групи воїнів дивізії. Протягом трьох днів керував переправою особового складу і бойової техніки на правий берег річки.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі старшому лейтенанту Павлу Івановичу Гавришу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2430)[1].
Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1957 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Служив в Києві, полковник. Раптово помер 31 січня 1968 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
- Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. Мінськ, 1984;
- Церковный М. Ф.,Шиганов А. Д.,Юрьев Б. Ф. Героев подвиги бессмертны.- Київ:1982.
| |||||||
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.