Гаджали

Гаджали (тур. gacallar та гаг. gacallar) — тюркомовна група мусульманського віросповідання, що проживає на сході Балкан. Основні райони розселення гаджалів розташовані на крайньому південному сході республіки Болгарія, а також у регіоні Східна Фракія (Туреччина). Через тюркську мову та ісламське віросповідання в обох країнах гаджалів зазвичай зараховують до турків, хоча гаджали продовжують зберігати деяку етнічну відособленість через відмінний етногенез. Рідною для гаджалів є балкано-гагаузька мова^[en], що піддається дедалі більшому отуречуванню. Загальна чисельність гаджалів становить близько 300 000 осіб, зокрема носіїв мови близько 20 000. Вивчення етнографії гаджалів, як і гагаузів , багато часу приділив російський учений Валентин Олександрович Мошков.

Згідно В. Мошкову гаджали це нащадками печенігів, узів і торків ^[1].

Історичною областю формування гаджалів була місцевість Лудогор'я у сучасній північно-східній Болгарії. Ймовірно, що це нащадки залишків стародавніх тюркських племен, які мігрували на Балкани у VII—XI ст. зі сходу. Це відрізняє гаджалів від власне турків, які прийшли на Балкани з півдня пізніше (XIV—XVI століття). Саме тому навіть гаджали, які проживають у Туреччині, вважають за краще зберігати етнокультурну дистанцію у своїх відносинах із турками.

Слово гаджал походить від циганського слова "гаджо", що перекладається як "чужий", і є екзоетнонімом , даним їм православними балканськими народами.

Після 1878 року, коли після чергової російсько-турецької війни позиції Туреччини на Балканах похитнулися, гаджали почали активно переселятися до Туреччини. Деякі групи пішли до центральної Анатолії, де остаточно асимілювалися в турецькому середовищі, але більша частина залишилася в Фракійській Туреччині, заснувавши низку сільських поселень у районі міста Едірне. І сьогодні населення Східної Фракії традиційно ділиться на дві групи: місцеві (ерлілер) та переселенці (мухаджири ). Примітно й те, що саме місцевих фракійців іноді зараховують до власне гаджалів, а ось гаджалів-переселенців називають асил-гаджаллар.

Незважаючи на відданість ісламу та мовну спорідненість із турками, гаджали, особливо сільські, ведуть досить замкнутий спосіб життя. Гаджали компактно проживають у селах неподалік від Сіліврі (провінція Стамбул), Кешан (провінція Едірне) та в горах Істранджа (провінція Киркларелі ). Невеликі групи гаджалів живуть також у Греції — в Александруполісі (Дедеагач), Драмі, Серезі, Флоріні (Кайалар). У самій Болгарії вздовж турецького кордону зустрічаються поселення гагаузомовних мусульман — шиїтів (так зв. амуджа) ^[2].