Галоперидол

Галоперидол
Систематизована назва за IUPAC
4-[4-(4-Chlorophenyl)-4-hydroxy-1-piperidyl]-1-(4-fluorophenyl)-butan-1-one
Класифікація
ATC-код N05AD01
PubChem 3559
CAS 52-86-8
DrugBank DB00502
Торгівельне
найменування 		Haldol, Serenace, інші
Хімічна структура
Формула C21H23ClFNO2 
Мол. маса 375,9 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 60%(перорально), 100%(в/в)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 24 год.(перор.), 10-21 год.(парент.)
Екскреція Жовч,Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ГАЛОПЕРИДОЛ ФОРТЕ,
ВАТ«Гедеон Ріхтер»,Угорщина
UA/7271/02/02
23.08.2012-23/08/2017

Галоперидол — синтетичний антипсихотичний препарат, що є похідним бутирофенону,[1] для перорального та парентерального застосування. Галоперидол уперше синтезований у 1958 році у Бельгії засновником фармацевтичної компанії «Janssen Pharmaceutica» Паулем Янссеном у 1958 році[2], та за рік допущений до клінічних досліджень у Бельгії.[3][4]

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Галоперидол — синтетичний антипсихотичний препарат, що є похідним бутирофенону, для перорального та парентерального застосування. Механізм дії препарату полягає у специфічній блокаді D2—дофамінергічних рецепторів та α-адренорецепторів у мезокортикальних та лімбічних структурах головного мозку. Галоперидол має здатність припиняти галюцинації та маячні ідеї, покращує контакт із хворим, стабілізує психічну діяльність, покращує ініціативність та цікавість до оточення у хворого. Препарат має виражений протиблювотний ефект, помірний седативний ефект, має здатність знижувати температуру тіла, знімає спазм гладких м'язів у порожнистих органів, спазм гладких м'язів судин, знижує моторику та секрецію органів травлення. Тривалий прийом галоперидолу призводить до збільшення виділення пролактину (що спричиняє медикаментозну галакторею[1][5]) та зниження секреції гонадотропних гормонів. Галоперидол не має антигістамінної та антихолінергічної дії. Препарат частіше, ніж пімозид, спричиняє екстрапірамідні побічні ефекти та сонливість, але рідше викликає побічні ефекти з боку серцево-судинної системи[6].

Фармакодинаміка

[ред. | ред. код]

Галоперидол відносно повільно всмоктується у тонкій кишці при пероральному прийомі, максимальна концентрація в крові досягається протягом 2—6 годин.[7] Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація в крові досягається протягом 10—20 хвилин, при введенні пролонгованої парентеральної форми максимальна концентрація досягається протягом 3—9 діб. При пероральному прийомі біодоступність галоперидоду становить близько 60 %, при парентеральному застосуванні — до 100 %. Препарат добре зв'язується із білками плазми крові. Препарат створює високі концентрації у більшості тканин та рідин організму. Галоперидол добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Галоперидол проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[7] Метаболізується препарат у печінці. Виділяється галоперидол із організму переважно із жовчю та частково з сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення препарату при пероральному прийомі становить в середньому 21 годину, при парентеральному застосуванні водного розчину становить 17—25 год. при внутрішньом'язовому застосуванні тв 10—19 годин при внутрішньовенному застосуванні, при застосуванні галоперидолу деканоату становить 3 тижні. При порушеннях функції печінки період напіввиведення препарату може збільшуватися.

Показання до застосування

[ред. | ред. код]

Галоперидол рекомендовано при шизофренії у дорослих та дітей, маніях та гіпоманіях, параноїдальних психозах, психічних проблемах та проблемах поведінки (такі як агресія, гіперактивність, схильність до самоушкодження у розумово відсталих та у пацієнтів з органічними пошкодженнями головного мозку), для лікування та купування приступів психомоторного збудження, при хореї Гентінгтона, синдромі Туретта у дорослих та дітей, синдромі нестримної гикавки та при блювоті, при занепокоєнні та збудженні у пацієнтів літного віку, при дитячих розладах поведінки (особливо у поєднанні з гіперактивністю та агресією). Препарат не ефективний у випадку лікування делірію.[1][8]

Побічна дія

[ред. | ред. код]

При застосуванні галоперидолу можливі такі побічні ефекти[1]:

  • З боку шкірних покривів та алергічні реакції — рідко (менше 0,1 %) висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, фотодерматоз, набряк обличчя, синдром Лаєлла, лейкоцитокластичний васкуліт, гіпергідроз, анафілактичні реакції.
  • З боку травної системи — рідко (0,01—0,1 %) нудота, блювання, сухість у роті або гіперсалівація, запор, втрата апетиту, похудіння або надмірна вага; у окремих випадках обтураційна жовтяниця, печінкова недостатність.
  • З боку нервової системи — нечасто головний біль, депресія, зміни настрою та поведінки, порушення зору, сонливість або безсоння, запаморочення, великі епілептичні напади, гіперкінезія, окулогірні кризи, дискінезія, брадикінезія, гіпокінезія, акінезія, маскоподібне обличчя, ністагм, загострення глаукоми, летаргія; при тривалому застосуванні — екстрапірамідні розлади (як паркінсонічні, так і дистонічні, у тому числі порушення мови, спазми м'язів, порушення рівноваги, тремор кінцівок).

При застосуванні антипсихотичних засобів рідко (менше 0,1 %) у хворих може виникати так званий злоякісний нейролептичний синдром. Він характеризований гіпертермією, генералізованою ригідністю м'язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості хворого і підвищеним рівнем креатинінфосфокінази у плазмі крові. Гіпертермія часто є ранньою ознакою цього синдрому, при появі характерних симптомів потрібно перервати терапію галоперидолом.

  • З боку статевої системи — нечасто гінекомастія, оліго- або аменорея, патологічна секреція молока, болючість та нагрубання молочних залоз, фригідність, імпотенція, порушення потенції.
  • З боку сечовидільної системи — рідко (0,01—0,1 %) затримка сечі.
  • З боку дихальної системи — нечасто задишка, бронхоспазм, набряк гортані, ларингоспазм.
  • З боку опорно-рухового апарату — нечасто кривошия, тризм, посмикування м'язів, судоми м'язів, порушення ходи.
  • З боку серцево-судинної системи — нечасто (0,1—1 %) гіпо- або гіпертензія; у поодиноких випадках тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, рідко — подовження інтервалу QT на ЕКГ, поява шлуночкових аритмій (включаючи фібриляцію шлуночків, шлункову тахікардію та шлуночкову аритмію типу «пірует») і раптову зупинку серця (частіше у хворих, що приймають препарат внутрішньовенно). Також повідомлялось про випадки раптової смерті у хворих, що приймали галоперидол. Зазначені розлади частіше спостерігаються у хворих, які одержують великі дози препарату або з високим серцево-судинним ризиком.
  • Зміни в лабораторних аналізах — рідко (менше 0,1 %) агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, лейкоцитоз, анемія, лімфоцитоз, гіпоглікемія, зниження концентрації антидіуретичного гормону, підвищення рівня активності амінотрансфераз в крові.

Протипоказання

[ред. | ред. код]

Галоперидол протипоказаний за підвищеної чутливості до препарату, за важкого пригнічення нервової системи (токсичного— як алкогольного, так і медикаментозного) та в коматозному стані; паркінсонізмі; декомпенсованій серцевій недостатності; нещодавно перенесеному гострому інфаркті міокарду; при аритміях, які лікуються антиаритмічними лікарськими засобами ІА та ІІІ класу); подовженні інтервалу QT; шлуночковій аритмії в анамнезі або шлуночковій аритмії типу «пірует»; клінічно значущій брадикардії; блокада серця ІІ або ІІІ ступеня та неконтрольованій гіпокаліємії; при одночасному прийомі препаратів, які подовжують інтервал QT.

Форми випуску

[ред. | ред. код]

Галоперидол випускається у вигляді таблеток по 0,0005; 0,001; 0,0015; 0,002; 0,005 та 0,01 г; а також 0,2; розчину для застосування всередину по 10 мл та ампул 0,5 % водного розчину по 1 мл і 5 % олійного розчину по 1 мл.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г ГАЛОПЕРИДОЛ (HALOPERIDOLUM). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
  2. ↑ Sneader, Walter (2005). Drug discovery : a history (вид. Rev. and updated). Chichester: Wiley. с. 124. ISBN 9780471899792. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 19 листопада 2016. (англ.)
  3. ↑ Granger, Bernard; Albu, Simona (2005). The Haloperidol Story. Annals of Clinical Psychiatry. 17 (3): 137—40. doi:10.1080/10401230591002048. PMID 16433054. (англ.)
  4. ↑ Lopez-Munoz, Francisco; Alamo, Cecilio (2009). The Consolidation of Neuroleptic Therapy: Janssen, the Discovery of Haloperidol and Its Introduction into Clinical Practice. Brain Research Bulletin. 79: 130—141. doi:10.1016/j.brainresbull.2009.01.005. PMID 19186209. (англ.)
  5. ↑ Галоперидол — інструкція для застосування. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  6. ↑ Тиаприд в лечении тиков. Пимозид, фторфеназин в лечении тиков Архівована копія. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 27 липня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(рос.)
  7. ↑ а б ГАЛОПЕРИДОЛ (haloperidol). Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 березня 2021. (рос.)
  8. ↑ Галоперидол не эффективен в лечении делирия Архівована копія. Архів оригіналу за 23 липня 2014. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.)
  9. ↑ " "Галоперидол в Справочнике Машковского".[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галоперидол&oldid=42487054