Галущинський Іван Миколайович
Іван Галущинський | |
---|---|
![]() Михайло Галущинський, рідний брат Івана Галущинського | |
Народився | 12 квітня 1882 c. Звиняч, нині Чортківського району |
Помер | 13 січня 1944 (61 рік) Львів, нині Україна |
Громадянство | ![]() ![]() ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | автор |
Відомий завдяки | педагог і громадський діяч |
Alma mater | Чернівецький університет |
Конфесія | греко-католик |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%96_%D0%86._%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE..jpg/220px-%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%96_%D0%86._%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE..jpg)
Іва́н Микола́йович Галущи́нський (12 квітня 1882, c. Звиняч — 13 січня 1944, Львів) — український галицький педагог і громадський діяч, учитель гімназії в Тернополі, професор, голова товариства «Рідна школа» у Львові (1933—1934, 1938—1939); статті на педагогічні і громадські теми. Ветеран УГА. Брат Михайла, Тита Теодосія, Миколи та Олеся Галущинських.[1]
Народився 12 квітня 1882 року в с. Звиняч[2] (Чортківського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Чортківського району, Тернопільська область, Україна) в родині священика о. Миколи Теодоровича Галущинського (пароха Язловця) та його дружини Станислави з Волянських. Прадід Теодор Галущинський був управителем маєтків у Язловці (його дружина — Анна з Ружицьких).
Навчався (як батько та всі брати) у василіянській гімназії в Бучачі.[1] Закінчив філософський факультет Чернівецького університету. Викладав у гімназіях Перемишля (1904—1909), Рогатина (1909—1910 р.), Коломиї (1910—1912).[2] До Першої світової війни був провідником «Пласту» в Тернополі.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/1/1c/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86._%D0%94%D0%B0%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0_%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8E_%281903%29.jpg/220px-%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86._%D0%94%D0%B0%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0_%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8E_%281903%29.jpg)
Викладав у Тернопільській українській гімназії[3] природничі науки у 1912—1914 та 1923—1930 роках, у Рогатинській. Разом із старшим братом служив в УСС, співпрацював у Пресовій Квартирі УСС, видавав стрілецькі газети, автор розвідок на педагогічні й суспільні теми.
У листопаді 1918 р. в Тернополі з молодших учнів гімназії створено допоміжну Студентську сотню УГА, яку організував і очолив професор Іван Галущинський. У складі УГА пройшов усю воєнну кампанію.
За Польщі співпрацював із редакціями газет «Українські вісти» й «Подільський голос».
1930 року під час пацифікації ув'язнений, згодом позбавлений права викладати в навчальних закладах та пенсії.
У час Голодомору 1932—1933 років в УРСР організував комітет допомоги голодуючим, збирав для них пожертви та намагався друкувати матеріали про цю трагедію.
З 1933 року — голова товариства «Рідної школи» у Львові. 1935 року як голова «Рідної школи» входив до президії Конгресу галицьких педагогів. 22 травня 1938 р. брав участь в урочистому відзначенні 70-ліття товариства «Просвіта».
З 1939 р. перебував у Любліні, 1943 р. повернувся до Львова, працював у кооперативних спілках.[2]
Автор статей на педагогічні та громадсько-політитичні теми в періодиці.[2] Відома його надрукована праця: «Дарвінізм, або наука о походженю», 1903, (Вашківці).
Помер у Львові, похований на 55 полі Личаківського цвинтаря.
- ↑ а б Наталя з Галущинських. Язловець / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 678.
- ↑ а б в г Гуцал П. Галущинський Іван Миколайович… — С. 334.
- ↑ Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1912/1913 [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 32.
- Гуцал П. Галущинський Іван Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1: А — Й. — С. 334. — ISBN 966-528-197-6.
- Лазарович М. Друга столиця ЗУНР [Архівовано 15 вересня 2012 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63.
- Галущиньский І. Дарвінізм або наука о походженю (1903) // Толока.
- Олександра Іванців. Відомий Галущинський, якого ми не знаємо[недоступне посилання з липня 2019] // Чортків.те.уа. — 2009. — 13 червня.
- Історія створення товариства «Просвіта» [Архівовано 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // «Просвіта».
![]() | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|