Ганна Арендт (фільм 2012)
Ганна Арендт | |
|---|---|
| Hannah Arendt | |
| Жанр | історична драма |
| Режисер | Маргарете фон Тротта |
| Продюсер | Bettina Brokemperd |
| Сценаристи | Памела Катц, Маргарете фон Тротта |
| У головних ролях | Барбара Зукова, Аксель Мільберг, Джанет МакТір, Ніколас Вудсон |
| Оператор | Кароліна Шампетьє |
| Кінокомпанія | Heimatfilm, Amour Fou Luxembourg, MACT Productions |
| Дистриб'ютор | Cirko Filmd[1] |
| Тривалість | 113 хв. |
| Мова | німецька, французька, англійська, івріт |
| Країна | Німеччина, Люксембург, Франція, Ізраїль |
| Рік | 2012 |
| IMDb | ID 1674773 |
| hannaharendt-derfilm.de | |
Ганна Арендт (англ. Hannah Arendt) — біографічний фільм режисерки Маргарете фон Тротта, заснований на фактах з життя американської письменниці, викладачки, політологині Ганни Арендт. Прем’єра фільму відбулася на міжнародному кінофестивалі у Торонто 08 вересня 2012 року[2].
Сюжет[ред. | ред. код]
Фільм починається із затримання в Аргентині нациста Адольфа Айхмана ізраїльською розвідкою для його подальшого засудження за скоєння воєнних злочинів.
Ця новина стає відомою Ганне Арендт, викладачці Колумбійського університету, співробітниці видання The New Yorker, дослідниці Голокосту. Свого часу вона разом із чоловіком була змушена тікати з гітлерівської Німеччини та деякий час провела у таборі переміщених осіб.
Ганна береться дослідити судовий процес над Айхманом та написати статтю для видання. У статті Айхман представлений людиною, яка через дотримання бюрократичних правил позбавлена будь яких ознак особистості та, внаслідок цього, скоювала злочини без будь яких особистих мотивів. Натомість постає питання провини керівників неурядових організацій, які займалися рятуванням євреїв та підтримували контакти із нацистами.
Стаття Арендт викликає шалену критику та звинувачення у зраді та спроби виправдання нацистів.
Задля роз’яснення своєї позиції, Арендт виступає перед студентами та викладає власне бачення того, що вона вважає «банальністю зла».
Сприйняття[ред. | ред. код]
За оцінкою видання The Paris Review: «Зняти фільм про мислителя – це виклик; зробити це доступним і захоплюючим способом — це тріумф»[3].
Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]
- Премія Міжнародного кінофестивалю у Вальядоліді (Іспанія) у номінації «Кращий фільм», 2012[4];
- Баварська кінопремія за кращу жіночу роль, 2013[5];
- Золота нагорода Німецької кінопремії за кращу жіночу роль, 2013;
- Срібна нагорода Німецької кінопремії у номінації «Видатний художній фільм», 2013[6];
- Премія Гільдії німецьких кінотеатрів у номінації «Кращий німецький фільм», 2013[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
- ↑ Young, Deborah (9 вересня 2012). Hannah Arendt: Toronto Review. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 7 травня 2024.
- ↑ Berkowitz, Roger (30 травня 2013). Lonely Thinking: Hannah Arendt on Film. The Paris Review (англ.). Процитовано 7 травня 2024.
- ↑ FilmAffinity. FilmAffinity (англ.). Процитовано 7 травня 2024.
- ↑ Winners of the Bavarian Film Awards. Cineuropa - the best of european cinema (англ.). 22 січня 2013. Процитовано 7 травня 2024.
- ↑ FilmAffinity. FilmAffinity (англ.). Процитовано 7 травня 2024.
- ↑ Guild of German Art House Cinemas (2013). IMDb. Процитовано 7 травня 2024.