Гарібджанян Людвіг Папікович

Гарібджанян Людвіг Папікович
вірм. Լյուդվիգ Ղարիբջանյան
Народився	24 серпня 1922(1922-08-24)[1] Єреван, Вірменська РСР, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка[1]
Помер	13 грудня 2011(2011-12-13) (89 років) Єреван, Вірменія
Країна	СРСР  Вірменія
Національність	вірменин
Діяльність	парторг, державний діяч
Alma mater	Iсторичний факультет Єреванського державного університетуd[1]
Науковий ступінь	кандидат історичних наук[1] (1960)
Вчене звання	доцент[1]
Знання мов	вірменська
Заклад	Єреванський державний університет[1] і Комуністична партія Вірменії[1]
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d][1]
Партія	КПРС
Нагороди

Людвіг Папікович Гарібджанян (24 серпня 1922(19220824), місто Єреван, тепер Вірменія — 13 грудня 2011, місто Єреван, Вірменія) — вірменський комуністичний діяч, 1-й секретар Єреванського міського комітету КП Вірменії. Депутат Верховної ради Вірменської РСР 4—6-го і 10—11-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 7—9-го скликань. Кандидат історичних наук (1960), доцент, професор.

Народився в родині робітника. З 1930 по 1940 рік навчався в середній школі імені Максима Горького в місті Єревані.

У 1940—1945 роках — студент історичного факультету Єреванського державного університету.

Одночасно в 1942—1944 роках — голова місцевого (профспілкового) комітету Єреванського державного університету.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1944—1947 роках — секретар комітету комсомолу Єреванського медичного інституту.

З 1946 року за сумісництвом працював лаборантом, асистентом, старшим викладачем та доцентом на кафедрах марксизму-ленінзму та історії КПРС Єреванського медичного інституту та Єреванського державного університету.

У 1947—1948 роках — 1-й секретар Кіровського районного комітету ЛКСМ Вірменії міста Єревана. З 1948 року — 1-й секретар Єреванського міського комітету ЛКСМ Вірменії.

У 1951 році закінчив аспірантуру Єреванського державного університету.

У 1951—1954 роках — секретар партійного комітету Єреванського державного університету; секретар Єреванського міського комітету КП Вірменії; інструктор та відповідальний організатор ЦК КП Вірменії.

У 1954—1957 роках — 1-й секретар Спандарянського районного комітету КП Вірменії міста Єревана.

У 1957—1961 роках — секретар партійного комітету Єреванського державного університету.

У 1961 — лютому 1966 року — 2-й секретар Єреванського міського комітету КП Вірменії.

У лютому 1966 — травні 1975 року — 1-й секретар Єреванського міського комітету КП Вірменії.

У травні 1975—1989 роках — міністр вищої та середньої спеціальної освіти Вірменської РСР.

Одночасно з 1982 року — виконувач обов'язків професора кафедри історії КПРС Єреванського державного університету.

З 1989 року — професор Єреванського державного університету.

Помер 13 грудня 2011 року в місті Єревані.

• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (28.10.1948,)
• орден Дружби народів (20.08.1986)
• медаль Мовсеса Хоренаці (Вірменія)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної ради Вірменської РСР (23.08.1982)

• Депутаты Верховного Совета СССР 9-го созыва. Москва, 1974 (рос.)