Генке Ніна
| Генке Ніна | ||||
|---|---|---|---|---|
_1.jpg) | ||||
| Народження | 19 квітня 1893 Москва, Російська імперія | |||
| Смерть | 25 липня 1954 (61 рік) | |||
| Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Діяльність | художниця | |||
| У шлюбі з | Меллер Вадим Георгійович | |||
| Брати, сестри | Margarita Genrikhovna Genked | |||
| | ||||
 Генке Ніна у Вікісховищі | ||||
Нíна Генріхівна Ге́нке чи Ніна Генріхівна Генке-Меллер (19 квітня 1893, Москва — 25 серпня 1954, Київ) — українська радянська художниця-супрематистка, декораторка, дизайнерка-монументалістка, книжковий графік, сценографиня. Членкиня групи художників-супрематистів Казиміра Малевича «Супремус».
Ніна Генріхівна Генке народилася 19 квітня 1893 року в Москві. Батько Генріх Генке був родом із Нідерландів, мати Надія Тиханова — росіянка. З 1914 року Ніна навчалася в художній студії Олександри Екстер у Києві.
1915 року разом із іншими діячами авангарду була активною учасницею творчих експедицій Казимира Малевича по селах та містах України, зокрема в Косові та Чернівцях. Була завідувачкою та головною художницею кустарного пункту села Вербівка, де співпрацювали відомі художники-супрематисти Казимир Малевич, Наталія Давидова, Олександра Екстер, Надія Удальцова, Любов Попова, Іван Пуні, Ольга Розанова, Євгенія Прибильська, Іван Клюн та інші[1][2].
У листопаді 1915 року разом із Наталією Давидовою та Олександрою Екстер організувала «Виставку сучасного декоративного мистецтва півдня Росії» у московській «Галереї Лемерсьє», де представили працю селянок, що вивчали декоративне мистецтво у школах Вербівки і Скопців, а також килими, подушки, шалики та пояски, виготовлені за ескізами художників-супрематистів[3].
1916 року разом із Олександрою Екстер взяла участь у оформленні спектаклю камерного театру «Фаміра Кіфаред»[4].
У 20-их роках була головним художником пан-футуристичного видовництва «Гольфстрим» під керівництвом поета футуриста Михайла Семенко. Виконала обкладинку до «Жовтневого збірника панфутуристів» (1923) — одного з найрідкісніших футуристських видань.
1919 року — членкиня Колегії мистецтв і завідуюча секції прикладного мистецтва Губнаросвіти.
У 1920–24 роках викладала у Всеукранській державній центростудії; одночасно у 1922–24 рр — керівниця, головна художниця майстерні розписів на дереві «Сестри Генке».
У 1920–30 роках — дизайнерка інтер'єрів офіційних установ, виставок у Харкові. У 1940– 50-х рр. розробляла проєкти декоративного оздоблення архітектурних споруд, ескізи декоративних тканин, костюмів, панно для Московського камерного театру. Працювала у мастерні художника-модельєра Н. П. Ламанової.
Брала участь у виставках: десяті роки ХХ ст. — Москва, Петроград, Берлін, Париж. Двадцяті роки: Київ, Москва, Кельн.
В останні роки супрематичні твори Ніни Генке експонувалися на виставках митців авангарду в Загребi, Мюнхені, Тулузі, Києві.
Дружина Вадима Меллера, бабуся україно-американської художниці Ніни Вєтрової-Робінсон.
Ніна Генке-Меллер була похована на Байковому кладовищі у Києві.
- ↑ Живопис голкою. Club-tourist (амер.). Процитовано 28 липня 2020.
- ↑ Арт-колонии: made in Ukraine | CHERNOZEM.INFO. CHERNOZEM.INFO портал візуальної культури (ru-RU) . Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 28 липня 2020.
- ↑ Папета, 2004, с. 67.
- ↑ Папета, 2004, с. 63.
- Габелко В. Т. Генке-Меллер Ніна Генріхівна [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
- Сергій Папета. Ніна Генке. Від народного супрематизму — до авангардизму видовищ. Каталог виставки «Пригоди Авангарду». — Київ : НХМУ, 2004.
- Пригоди авангарду. Вадим Меллер, Ніна Генке-Меллер, Ніна Вєтрова-Робінсон. Київ, Національний художній музей, 2004. [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
