Георгієвський Костянтин Миколайович
| Георгієвський Костянтин Миколайович | |
|---|---|
| рос. Георгиевский Константин Николаевич | |
 | |
| Народився | 21 лютого 1867 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 24 липня 1933 (66 років) Ленінград, РСФРР, СРСР |
| Місце проживання | Харків, Ленінград |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | науковець, викладач університету |
| Alma mater | Імператорська медико-хірургічна академіяd (1893) |
| Галузь | терапія, ендокринологія, інфекційні хвороби |
| Заклад | Харківський університет, Харківський медичний інститут |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
| Членство | Ленінградське медичне товариство терапевтів |
| Відомий завдяки: | вивченню гострих холециститів, геморагічних енцефалітів, висипного тифу, бронхіальної астми |
Костянтин Миколайович Георгієвський (9 лютого (21 лютого) 1867, Санкт-Петербург, Російська імперія — 24 липня 1933, Ленінград, РРСФР, СРСР) — лікар-терапевт. Доктор медицини (1896).
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Імператорську медико-хірургічну академію (1893), приват-доцент. У 1896 році захистив докторську дисертацію «К вопросу о действии препаратов щитовидной железы на животный организм». Перебував у закордонному відрядженні (1897-99). Завідувач кафедри приватної патології і терапії (1903), шпитальної терапії (1906—1921), факультетської терапії Харківського університету (1921—1923). Завідувач кафедри внутрішніх хвороб Ленінградського інституту удосконалення лікарів (нині Санкт-Петербург) (1922–1933 рр.)[1].
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Вніс значний внесок у розвиток клінічної ендокринології: вивчав роль нервової систему в патогенезі базедової хвороби, висловив думку щодо позапанкреатичних форм цукрового діабету, застосовував препарати підшлункової залози для лікування захворювання, вивчав питання етіології, патогенезу, клініки та лікування порушень вуглеводного та сольового обмінів. Займався питаннями диференціальної діагностики раку шлунку та ахілічного гастриту, симптоматології, діагностики та лікування езофагоспазму функціонального генезу, вказав на велику цінність френікус-феномена в діагностиці гострих холециститів (симптом Мюссе — Георгієвського)[2]. Клініка К. М. Георгіївського однією з перших успішно застосувала для лікування бронхіальної астми аутовакцину, отриману з кокових форм мікроорганізмів. Автор понад 40 наукових праць[3].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член редколегії «Харківського медичного журналу», один з засновників журналу «Лікарська справа» (1919).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ю. С. Паращук. Георгієвський Костянтин Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
- ↑ Кравченко, Світлана Анатоліївна; Скрипченко, Лариса Вікторівна (22 жовтня 2018). Імена відомих харківських вчених у медичних епонімах. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
- ↑ Георгиевский Константин Николаевич. Словари, энциклопедии и справочники - бесплатно Онлайн - Slovar.cc (рос.). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. — Х.: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: іл. Малая Л. Т., Петрова З. П. Георгієвський Костянтин Миколайович — С. 27—28. — ISBN 966-7100-35.9.
- Милославский Д. К., Гриднев А. Е. Харьковское областное общество терапевтов — взгляд сквозь призму веков (к 150 — летию Харьковского медицинского общества) // Украинский терапевтический журнал. — 2011. — № 3. — С. 5—17. — ISSN 1605-7295. (рос.)
|
