Георг Шмідт-Рор

Георг Шмідт-Рор
Народився 24 липня 1890(1890-07-24)[1]
Франкфурт-на-Одері, Німецька імперія[1]
Помер лютий 1945 (54 роки)
Мєндзижеч, Любуське воєводство, Республіка Польща
Країна  Німецька імперія
Діяльність германіст
Alma mater HU Berlin
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]

Георг Шмідт-Рор (нім. Georg Albert Johannes Schmidt-Rohr; 24 липня 1890, Франкфурт-на-Одері, Німецька імперія — лютий 1945, поблизу Мендзижеча) — німецький лінгвіст, керівник дослідницького відділу прикладної соціології мови в Анене́рбе.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки. Перша світова війна[ред. | ред. код]

Народився в лютеранській сім'ї вчителя Ріхарда Шмідта (1863-1927) і його дружини Іди Міхеліс (1867-1943)[3]. Закінчив гімназію в рідному місті. До початку 1930-х років носив прізвище Шмідт. У 1910-1913 роках вивчав германістику і мови в Берліні і Єні. З 1907 року брав участь в юнацькому русі «Перелітних птахів».

Учасник Першої світової війни, капітан резерву 78-го піхотного полку, був неодноразово поранений. У 1916 році захистив в Єні кандидатську дисертацію на тему «Завдання військового виховання молоді з точки зору педагогіки», в якій спробував зобразити війну як боротьбу за німецьку культуру[4]. У роки війни співпрацював з відомим німецьким діячем пропаганди Паулем Рорбахом, разом з яким в 1918 році розробив політико-мовну концепцію для окупованих областей Росії[5]. У зв'язку з цим виник меморандум «Що потрібно робити, щоб запобігти прийдешній революції?».

Роки Веймарської республіки[ред. | ред. код]

У 1919 році одружився з дочкою промисловця Карла Рора Рут Рор, мав трьох дітей: синів Хайнца-Георга (нар. 1922, професор медицини, засновник соціального центру у Віслосі, почесний громадянин міста) і Ульріха (нар. 1926, професор фізики, керівний співробітник інституту Макса Планка) і доньку Христину Тоттен (нар. 1920, мовознавець, завідувач кафедри сучасних мов Університету Клеріон в Пенсільванії, США)[3][6].

Брав активну участь в діяльності руху «Перелітних птахів», провадив викладацьку та педагогічну діяльність, зокрема, викладав в гімназії Фрідріха у Франкфурті-на-Одері. Брав участь в заснуванні Педагогічної академії (1926).

Діяльність за нацистів[ред. | ред. код]

У травні 1933 року вступив до НСРПН.

Хоча про теорії Шмідт-Рора писали як про «поворот Коперника у вивченні сутності мови»[7], його головну працю «Мова як утворювач народу» було визнано шкідливою через гіпотезу, що відхилилася від генеральної лінії нацистської партії — расової переваги. Шмідт-Рор був виключений з НСРПН, однак незабаром відновлений завдяки підтримці Карла Гаусгофера.

Підкреслював, що німецька мова є не менш важливим фактором німецької народності, ніж раса та культура[8], а також її найбільшою цінністю.

З 1934 року був членом безлічі націонал-соціалістичних організацій, проте в політиці участі не брав. З 1942 року очолював навчально-дослідний відділ прикладної соціології мови Аненербе. На базі цього відділу за задумом Гіммлера планувалося створити «Таємне політико-мовне управління»[9], спрямоване на розлад культури на окупованих територіях[6].

Наприкінці війни командував з'єднанням фольксштурма на Одері. Інформація про подальшу долю різниться: за одними даними, в лютому 1945 року пропав безвісти (офіційно оголошений мертвим 18 вересня 1949 року), За іншими даними - загинув в бою.

Вважається новатором в сфері мовного обґрунтування націонал-соціалістичної доктрини[10].

Твори[ред. | ред. код]

  • Die Aufgaben der militärischen Jugendpflege in pädagogischer Beleuchtung. Jena 1917.
  • Die Sprache als Bildnerin der Völker. Jena 1932
  • Muttersprache. Vom Amt der Sprache bis der Volkswerdung. Jena +1933.

Література[ред. | ред. код]

  • Simon G. Sprachwissenschaft im III. Reich. Ein erster Überblick. in: Politische Sprachwissenschaft. Opladen. 1985, 97-141.
  • Simon G. Die sprachsoziologische Abteilung der SS. in: Sprachtheorie, Pragmatik, Interdisziplinäres. Hg. v. KÜRSCHNER, Wilfried ua Tübingen. 1985, 375-396.
  • Simon G. Europagedanke und Sprachpolitik 1933-1945 // Sprachpolitik in Europa - Sprachenpolitik für Europa. Stuttgart 1997, 39-45.
  • Hutton Ch. Linguistics and the Third Reich: Mother-tongue Fascism, Race and the Science of language. London: Routledge, 1999..

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117511226 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Niemeyer C. (unspecified title) — 2022. — С. 211.
  3. ↑ а б Internationales Germanistenlexikon. Bd. 3, 1630.
  4. ↑ Michels E. Von der Deutschen Akademie zum Goethe-Institut: Sprach- und auswärtige Kulturpolitik 1923—1960. München 2005. S. 77.
  5. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2007. Процитовано 10 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ а б Deutsche Biographie. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 листопада 2010.
  7. ↑ Thierfelder F. Die Sprache-Ausdruck oder Inbegriffdes Volkstums// MdDA, 7 (1932)
  8. ↑ Schmidt-Rohr G. Die Sprache als Bildnerin der Völker. Jena 1932. S. 193, 224.
  9. ↑ Die sprachsoziologische Abteilung der SS, in: Sprachtheorie, Pragmatik, Interdisziplinäres, Akten d. 19. Linguistischen Kolloquium Vechta 1984; Tübingen, 1985. S. 375-96
  10. ↑ Там же.


Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Георг_Шмідт-Рор&oldid=39831080