Герсеванов Михайло Миколайович
| Герсеванов Михайло Миколайович | |
|---|---|
| Народився | 25 березня (6 квітня) 1830 село Нікополь Харківська губерня, тепер Барвінківського району Харківської області |
| Помер | 16 (29) травня 1907 (77 років) Петербург |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | гідроінженер, науковець |
| Alma mater | Головне інженерне училище в Петербурзі |
| Галузь | гідротехніка |
| Заклад | Головне інженерне училище (з 1857), Інститут інженерів шляхів (1883—1901) |
| Посада | директор Інституту інженерів шляхів |
| Відомий завдяки: | праці з гідротехніки |
| Діти | Герсеванов Микола Михайлович |
| Нагороди |     |
Герсева́нов Михайло Миколайович (25 березня (6 квітня) 1830), с. Нікополь, тепер Барвінківського району Харківської області — 16 (29) травня 1907, Санкт-Петербург) — російський інженер-будівельник і вчений у галузі гідротехніки[1][2]. Основні праці стосуються морської гідротехніки, а також гідрографії та іригації Кавказу[1]. Директор Інституту інженерів шляхів (1883—1901). Один з організаторів і керівників Російського технічного товариства[1][3].
Біографія[ред. | ред. код]
1851 року закінчив Головне інженерне училище в Петербурзі, від 1857 року викладав у ньому[2]. Впродовж 1862—1868 років працював консультантом на будівництві Кронштадтського, Миколаївського, Одеського, Керченського та інших портів[2]. Після того був головним інженером цивільних споруд на Кавказі, під його керівництвом споруджено 500 км військово-стратегічних шосейних доріг[1][3]. Від 1883 по 1901 рік очолював Інститут інженерів шляхів, започаткував друк збірки наукових праць інституту[2][3]. Впродовж 1885—1893 років одночасно був заступником голови комісії облаштування морських портів Російської імперії[4].
Праці[ред. | ред. код]
Основні свої праці Герсеванов присвятив висвітленню проблем морської гідротехніки, іригації та опису гідрографії Кавказу[1].
- Лекции о морских сооружениях. В 3-х тт. СПб., 1861-1862. — теоретичне обґрунтування процесів взаємодії морських споруд з середовищем[3].
- Записки строительного искусства. СПб., 1863;
- Кавказские железные дороги. М., 1874;
- Очерк гидрографии Кавказского края, с двумя картами. СПб., 1886;
- Курс портовых сооружений. СПб., 1907.
Публіцистичні твори[ред. | ред. код]
- Воспоминания о моем детстве. — Х. : тип. Штаба 10-го армейского корпуса, 1914.
Родина[ред. | ред. код]
Син, Герсеванов Микола Михайлович, знаний фахівець з механіки ґрунтів, член-кореспондент Академії наук СРСР[2].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Герсеванов Михайло Миколайович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
- ↑ а б в г д М. В. Матвійчук (2006). Герсеванов Михайло Миколайович. Енциклопедія сучасної України (електрона версія, інтернет-видання). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
- ↑ а б в г Герсеванов Михаил Николаевич // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2007. — Т. 7. Гермафродит — Григорьев. — 768 с. — ISBN 978-5-85270-337-8. (рос.)
- ↑ Герсеванов Михаил Николаевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Будтолаев Н. М. Выдающийся русский теоретик портовой гидротехники М. Н. Герсеванов (1830–1907). Очерк жизни и деятельности. К 120-летию со дня рождения. — М., 1950.
