Гнідава
| Гнідава Луцьк | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°43′15″ пн. ш. 25°18′27″ сх. д. / 50.72072° пн. ш. 25.30756° сх. д. | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Адмінодиниця | Луцьк | |||
| Площа | 4,3 | |||
| Населення | 10 550[1] | |||
| Поштовий індекс | 43017—18 | |||
| Головні вулиці | Потебні, Гнідавська | |||
| Підприємства | Підшипниковий завод | |||
| Заклади освіти та культури | ВПУ № 2, ВПУ № 9 школи №№ 14, 24 ДНЗ №№ 28, 40, 51, 57 | |||
 | ||||
| Карта | ||||
 | ||||
Гніда́ва — житловий район у Луцьку. Розташований у південній частині міста. З півночі обмежений долиною Стиру, із заходу — дорогою на Львів.
Історія[ред. | ред. код]
Під час будівництва підшипникового заводу були знайдені залишки давньоруських поселень ІХ—Х століть, розташовані вздовж річки Жидувка.
Район має назву колишнього приміського села, яке виконувало господарські повинності на Луцький замок ще у XVII столітті. Перша письмова згадка про село Гнідава як власність шляхтича Міхала Хриніцького датується 1570 роком. Наприкінці ХІХ століття у Гнідаві проживало 242 мешканці, поруч розташовувалась чеська колонія, у якій проживало 195 мешканців. 11 квітня 1930 р. з села вилучено 78 га і приєднано до Луцька.[2]
1957 року село приєднане до міста Луцька.
Сучасність[ред. | ред. код]
Головне підприємство району — підшипниковий завод, побудований на початку 1980-х років. Житлові будинки будувались здебільшого для робітників підприємства, тому й увесь мікрорайон часто називають «ДПЗ» (колишня назва заводу — «Державний підшипниковий завод № 28»).
Інфраструктура:
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Заказник Гнідавське болото
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- П'ясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і майдани Луцька. — Луцьк, 2005 — ISBN 966-361-050-6
Посилання[ред. | ред. код]
- Hnidawa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 563. (пол.)
| |||||
| |||||||||||