Голкіпер року в СРСР

Голкіпер року в СРСР — престижна щорічна нагорода, що присуджувалася московським тижневиком «Огонёк» найкращому футбольному воротарю Радянського Союзу. Приз користувався величезною популярністю, стати лауреатом конкурсу було дуже престижно. Коли за підсумком 1978 року редакція часопису вирішила не визначати найкращого, мотивуючи це «відсутністю гідних кандидатур», реакцією була хвиля невдоволення серед читачів.

Історична довідка

[ред. | ред. код]

До 1986 року включно опитування у звичному значенні не було, бо найкращих обирали таким чином: редактор спортивного відділу журналу радився зі своїми колегами з інших видань, а потім повідомляв головному редактору «Огонька» ім’я голкіпера-переможця. Отже, довгий час Воротарів року в СРСР визначали не голосуванням, а рішенням кількох осіб.

Втім, у нижченаведеному списку лауреатів наявні два випадки (за 1969 і 1987 рр.), коли називали футболістів, які посіли другі місця, і ще два (1989 і 1990 рр.), де відомі також «срібний» і «бронзовий» призери. Ситуацію 1969 року прояснює фрагмент журнальної статті:

«На приз «Огонька» претендовали два равноценных вратаря — В.Рудаков (Киевское «Динамо») и А.Кавазашвили («Спартак») /…/ учитывая, что В.Рудаков успешно защищал ворота сборной почти во всех матчах сезона, редакция решила вручить Кубок ему» [«Огонёк», №50, с.30]

(Існує версія, що московські журналісти віддали перемогу Рудакову, бо не могли уявити, щоб при граючому Яшині хтось зрівнявся б із ним за кількістю титулів — для Кавазашвілі це було би вже третє звання найкращого голкіпера СРСР.)

Чимось подібною була ситуація і в 1987 році, коли приз отримав назву «Вратарь года», замість попередньої — «Кубок Огонька»: автор статті, повідомивши про впевнену перемогу Дасаєва, зазначив, що:

«ближайший преследователь Дмитрий Харин набрал 326 голосов» [«Огонёк», №51, с.7].

Ну а в 1989 і 1990 роках журнал просто називав трійки найкращих.

Лауреати

[ред. | ред. код]
Лев Яшин («Динамо» (Москва))
Володимир Маслаченко («Локомотив» (Москва))
Сергій Котрікадзе («Динамо» (Тбілісі))
Лев Яшин («Динамо» (Москва))
Віктор Банніков («Динамо» Київ))
Анзор Кавазашвілі («Торпедо» (Москва))
Лев Яшин («Динамо» (Москва))
Анзор Кавазашвілі («Торпедо» (Москва))
Юрій Пшеничников (ЦСКА (Москва))
1. Євген Рудаков («Динамо» Київ))
2. Анзор Кавазашвілі («Торпедо» (Москва))
Віктор Банніков («Торпедо» Москва)
Євген Рудаков («Динамо» Київ))
Євген Рудаков («Динамо» Київ))
Володимир Пільгуй («Динамо» (Москва))
Олександр Прохоров («Спартак» (Москва))
Олександр Прохоров («Спартак» (Москва))
Володимир Астаповський (ЦСКА (Москва))
Юрій Дегтерьов («Шахтар» (Донецьк))
не присуджувався
Отарі Габелія («Динамо» (Тбілісі))
Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))
В'ячеслав Чанов («Торпедо» (Москва))
Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))
Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))
Михайло Бірюков («Зеніт» (Ленінград))
Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))
Віктор Чанов («Динамо» Київ))
1. Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва)) — 3261 очко
2. Дмитро Харін («Торпедо» (Москва)) — 326
Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))
1. Станіслав Черчесов («Спартак» (Москва))
2. Валерій Городов («Дніпро» (Дніпропетровськ))
3. Віктор Чанов («Динамо» Київ))
1. Станіслав Черчесов («Спартак» (Москва)) — 4386
2. Олександр Уваров («Динамо» (Москва)) — 3842
3. Віктор Чанов («Динамо» Київ)) — 1035
Валерій Саричев («Торпедо» (Москва))

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • лауреатами призу ставали 18 голкіперів із 9 клубів;
  • індивідуальним рекордом за кількістю перемог володіє Ринат Дасаєв (6);
  • командними рекордами володіють московські «Торпедо» (4 лауреати) і «Спартак» (10 перемог).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Журнал «Огонёк» за 1960-1991 роки
  • Газета «Український футбол» за 21 листопада 2008 року, №131

Див. також

[ред. | ред. код]