Горбач Анна-Галя
| Горбач Анна-Галя | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 2 березня 1924[1] Бродина |
| Померла | 11 червня 2011[1] (87 років) Райхельсгайм |
| Країна |  Україна[2] |
| Національність | Україна |
| Діяльність | перекладачка, літературознавиця, видавниця, письменниця, літературознавець |
| Галузь | літературознавство[3], переклад на німецькуd[3] і видавнича справа[3] |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Знання мов | німецька, українська |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка у Європі і Національна спілка письменників України |
| У шлюбі з | Горбач Олекса Теодорович |
| Нагороди |   |
| Премії | Премія ім. І. Франка (1994), премія ім. Василя Стуса Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (1993), премія «Тріумф» (2001), премія ім. Олени Теліги (2009), Пантелеймона Куліша (2019) |
А́нна-Га́ля Горба́ч (до шлюбу Луцяк, 2 березня 1924, Бродина — 11 червня 2011, Райхельсгайм) — українська літературознавиця, перекладачка української літератури німецькою мовою, видавчиня, письменниця, громадська й політична діячка. Докторка філософії. Членкиня Національної спілки письменників України(1993), членкиня-кореспондентка Наукового товариства ім. Шевченка в Європі, лауреатка літературної премії ім. І. Франка (1994), премії ім. Василя Стуса Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (1993), премії «Тріумф» (2001), премії ім. Олени Теліги (2009), Пантелеймона Куліша (2019). Одна з найвідоміших і найактивніших особистостей в українському культурно-інтелектуальному світі діаспори.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 2 березня 1924 р. в підкарпатському селі Бродина (Південна Буковина). До грудня 1940 р. ходила до румунської школи, освіту здобула уже в Німеччині.
Брала активну участь в роботі німецької секції Міжнародної Амністії, займалася у 60-80-х інформуванням світової громадськості про політичні репресії в Україні. Була співорганізаторів протестних кампаній на захист В. Стуса, І. Світличного, М. Горбаля, В. Чорновола та інших українських в'язнів сумління, вела з ними активне листування.
Авторка праць «Епічні стилістичні засоби козацьких дум», «Ольга Кобилянська і німецька культура», «Українські карпатські казки».
Переклала на німецьку мову й видала твори М. Коцюбинського, Г. Хоткевича. В. Стуса, Є. Сверстюка, В. Марченка, І. Калинця, В. Шевчука, Ю. Андруховича та ін., загалом близько 50 перекладів. Упорядкувала й видала німецькою мовою 6 антологій української прози — «Синій листопад», «Криниця для спраглих» та української новелістики про Чорнобиль. Була ініціатором серії німецькомовних перекладів «Самвидав України». Виступає зі статтями в німецьких та українських виданнях з розвідками про українсько-німецькі та українсько-румунські літературні взаємини.
У 1995 році разом із своїм чоловіком Олексою Горбачем заснувала видавництво «Бродина» (Brodina Verlag), яке видавало і розповсюджувало у Німеччині твори українських письменників.
Подружжя Горбачів було ініціатором створення єдиної у Німеччині спеціалізованої кафедри україністики при Грайфсвальдському університеті.
Останні роки життя Анна-Галя Горбач присвятила видаванню праць свого чоловіка, Олекси Горбача. Зокрема у Львові 2006 року вийшло його дослідження «Арґо в Україні».
Мешкала у м. Райхельсгайм. Померла 11 червня 2011 року там же[4].
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреатка Міжнародної премії імені І. Франка Спілки письменників України за 1994 рік.
- Орден княгині Ольги III ступеня в 2006 році[5]
- Лауреатка премії Олени Теліги за 2009 рік.[6]
Творчість[ред. | ред. код]
Авторка праць «Епічні стилістичні засоби українських козацьких дум» (1950), «Ольга Кобилянська і німецька культура» (1967), «Українські карпатські казки» (1975); видавчиня 15 антологій.
- Вибрані твори:
- «Синій листопад. Українські прозаїки нашого століття: Антологія прози» (1959, Гайдельберг),
- Тиміш Хмельницький в румунській історіографії та літературі. «Наукові записки Українського технічно-господарського інституту», 1969, т. 19;
- «Криниця для спраглих та інші українські оповідання» (1970, Тюбінген),
- Німецька критика про український самвидав. «Сучасність», 1985, № 7-8;
- Українська тема в німецькій літературі. Райхельсгайм-Берфурт, 1993.
- «Подай мені лютню з каміння: українська лірика ХХ століття» (1996, Райхельсгайм),
- «Ліна Костенко. Віхи життя: Поезії» (1998, Райхельсгайм)
- Ольга Кобилянська і нім. культура, ?
- З галицьких буднів і неділь // Сучасність. — 1974. — Ч. 12 (168). — С. 113—114.
- З румунських вражень: Подорожні нотатки. — К.: Дніпро, 1993.
- «Вдячна долі за те, що дала мені можливість вирости у двох різних культурних світах» //Тарнашинська Л. Закон піраміди: Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола неї.- К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2001. — С. 153—158.
- «Література» Павла Филиповича // Сучасність. — 1972. — № 10. — С. 123—124.
- Найновіша німецька література // Слово. Збірник 2.- Нью-Йорк, 1964. — С. 379—391.
- Традиційна грудка землі на могилу письменника // Сучасність. — 1976. — Ч. 6 (186).- С. 38-41
Література[ред. | ред. код]
- Закревська Я. Життєвий і творчий силует Анни-Галі Горбач. В кн.: Анна-Галя Горбач. Бібліографічний покажчик. Львів, 1999
- Галі Горбач // Українська літературна газета. — 2011. — 15 липня. — С. 9.
- Закревська Я. Невтомність і талант: Лауреат премії ім. І. Франка 1994 р. Анна-Галя Горбач //Дзвін. — 1994. — № 9. — С. 155.
- Рихло П. На схрещенні культур: духовна місія Анни-Галі Горбач // Слово і Час. — 2005. — № 7. -С. 66-70.
- Тарнашинська Л. «Україна в дзеркалі своєї літератури»: Нова книга А. Г. Горбач // Літературна Україна. — 1997. — 12 червня.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Іваницька М. Анна-Галя Горбач — унікальна постать українсько-німецького перекладацького поля. В кн.: Іваницька М. Особистість перекладача в українсько-німецьких літературних взаєминах: монографія. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2015. — С. 299—435.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #12258161X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12691806v // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Померла перекладачка, популяризаторка української літератури в Німеччині, відома громадська діячка Анна-Галя Горбач [1]
- ↑ http://www.president.gov.ua/documents/4859.html [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.] Указ президента Про нагородження представників світового українства з нагоди 15-ї річниці незалежності України
- ↑ Анна-Галя Горбач — новий лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги 2009
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Закревська Я. В. Горбач Анна-Галя [Архівовано 19 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 158. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Є. О. Попович. Горбач Анна-Галя [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Стаття в електорнній енциклопедії історії України інституту історії НАН України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Стаття в Універсальному словнику-енциклоп [Архівовано 10 липня 2012 у Wayback Machine.] едії
- Національна спілка письменників України. Письменницький довідник [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Анна-Галя Горбач на сайті Українці у світі
|
