Громницький Володимир Петрович
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
| о. Володимир Громницький | |
|---|---|
 о. Володимир Громницький | |
| Народився | 1862 Красне, Калуський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Рожнятівський район, Івано-Франківська область, Україна |
| Помер | 23 листопада 1938 Тернопіль, Польська Республіка |
| Поховання | Микулинецький цвинтар |
| Країна |  Австро-Угорщина ЗУНР УНР.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Тернопіль |
| Діяльність | священик, реліґійний, громадський діяч |
| Конфесія | УГКЦ |
| Діти | Ісидор Громницький |
о. Володи́мир Громни́цький (1862, Красне, нині Калуського району — 23 листопада 1938, Тернопіль) — український греко-католицький священник, крилошанин, реліґійний, громадський діяч. Член-засновник Міщанського братства. Батько сотника УГА, команданта залізничної станції в Тернополі періоду ЗУНР Ісидора Громницького.[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в 1862 році в селі Красне, Калуського повіту, нині Калуського району Івано-Франківської області, Україна.
Висвячений 1885 року. Після висвячення був священником на парафіях у Лисятичах (1885–1888) і Журавно (1888–1889), рік працював адміністратором у Журавно[2].
У 1890 році став священником на Тернопільській парафії УГКЦ (до 1893), а 1895 року її очолив (від 1893 року, після смерті отця-декана Василя Фортуни був її адміністратором[3]). Довголітній парох церкви Різдва Христового в Тернополі. Брав участь в організації та роботі українських товариств. Як голова філії товариства «Рідна школа» сприяв діяльності освітніх установ: дівочої ґімназії, учнівської бурси, філії товариства «Просвіта», Руського та Педагогічного товариств, «Української бурси», «Міщанського братства» (член-засновник 1890 року[4], голова у 1895–1921 роках[1]) Марійської дружини тощо.
1914 року був заарештований російськими окупантами, був на засланні в Росії. В тернопільській парафії запровадив Богослужіння до Серця Ісусового, реколекції, акафісти, Служби Божі для міщан, учнів шкіл, гімназії. Придбав ділянку (на сучасному бульварі Тараса Шевченка) для будівництва парафіяльної церкви (не встиг здійснити задуму).
15 квітня 1899 року в Тернополі окружним судом було зареєстровано перше на Поділлі «Повітове товариство кредитове» (був одним з ініціаторів створення)[1].
18 листопада 1918 року в Середній церкві приймав присягу на вірність Українській державі (ЗУНР) співробітників окружної військової команди Тернополя та командирів підпорядкованих їй частин[5].
Віце-декан (1898–1901), адміністратор (1901–1902) і декан Тернопільського деканату УГКЦ (1901–1927); почесний крилошанин (1903–1938) і член Львівської митрополичої консисторії УГКЦ (1927–1938)[2].
Похований на Микулинецькому цвинтарі Тернополя в родинному гробівці[6].
Пам'ять[ред. | ред. код]
18 жовтня 2020 року на честь отця Громницького у Тернополі на території історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка встановлено пам'ятник[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Священик, який піднімав Тернопіль. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 16 вересня 2013.
- ↑ а б Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. ІI: Clergy and Religious Congregations. — P. 152. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- ↑ Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. I: Administration and Parishes. — P. 760. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- ↑ Міщанське братство, частина 1 [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] (бл. 10:29).
- ↑ Церква Різдва Христового. (Середня). Архів оригіналу за 8 грудня 2013. Процитовано 16 вересня 2013.
- ↑ неподалік Е. Мишковського, біля могили Чумаків
- ↑ Священику, якого називали «Тернопільским Шептицьким», встановили пам'ятник. RISU. 20 жовтня 2020 року. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 21 жовтня 2020 року.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гулько, Я. Меценат, просвітитель, церковний діяч // Тернопіль вечірній. — 2008. — 28 серп. — 2 верес. — С. VI (Тернопіль, якого вже немає).
- Гулько, Я. Найвидатніший церковний діяч і просвітитель міста // Місто. — 2013. — № 18 (30 квіт.). — С. 15. — (Невідомий Тернопіль).
- Кузьмович, Л. Громницький Володимир // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Лазарович, М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 77—90.
- Мороз, В. Він піднімав Тернопіль // RIA плюс. — 2013. — № 5 (30 січ.). — С. 19.
- Мороз, В. «Многая літа» співала тисяча осіб // RIA плюс. — 2016. — № 50 (14 груд.). — С. 19. — (Ретро).
