Гусари (Австро-Угорщина)

Гусари (Цісарсько-королівські гусари) — як і драгуни та улани були складовою частиною кавалерії Збройних Сил Австро-Угорщини.

15 травня 1867 року Австрійська імперія трансформувалася у дуалістичну монархію (Австро-Угорщину). Причиною цьому була поразка Австрії у війні проти Пруссії, яка послабила монархію і змусила її піти на поступки угорцями. Отримавши автономію, угорці почали створювати і власну армію — Ландвер Угорського королівства, тобто угорське ополчення, яке не входило до складу спільної австро-угорської армії. В Ціслетанії (австрійські частині імперії) також був створений власний ландвер. Таким чином, в Австро-Угорщині було три різні армії: спільна, королівський угорський ландвер та цісарсько-королівський ландвер. Кожна з них мала власні кавалерійські підрозділи.

Створення[ред. | ред. код]

  • До складу Спільної армії входило 16 полків гусарів, а до королівського угорського ландверу — 10. Традиційно найбільше рекрутів для підрозділів гусарів набирали в Угорському королівстві, до якого входили також Банат (північна частина Сербії), Трансильванія (тепер в Румунії), Хорватія, Словаччина (тоді Верхня Угорщина). Більшість полків (крім деяких винятків) теж базувалися там.
  • Полк гусарів цісарсько-королівської армії складався з двох дивізіонів, в кожному з яких було 3 ескадрони. Крім того, входили різні допоміжні підрозділи: телеграфна служба, запасні ескадрони, інженерні взводи.

Полки гусарів Цісарсько-Королівської армії[ред. | ред. код]

Назви полків вказані станом на 1914 рік:

Полки уланів Ландверу[ред. | ред. код]

Станом на 1914 рік в угорському ландвері було 10 полків гусарів:

Уніформа[ред. | ред. код]

Чако[ред. | ред. код]

Чако — військовий головний убір, який походить саме з Угорщини. Слово «чако» походить від угорського «csákós süveg» (висока шапка). Чако було частиною уніформи угорських гусар ще з XVIII ст.

Докладніше: Чако (головний убір)

Чако угорських гусарів було обшите тканиною, колір якої відповідав полковому стандарту.

Аттіла[ред. | ред. код]

Докладніше: Аттіла (мундир)

Штани[ред. | ред. код]

Штани (нім. Stiefelhose) мали специфічний покрій, зумовлений родом військ. У верхній частині широкого покриття, штанини звужуються і заправляються в чоботи. Спереду на стегні одна кишеня. Частина штанів на сідницях могла бути обшита для зміцнення ще одним шаром сукна такого ж кольору.

Чоботи[ред. | ред. код]

Чоботи гусарів називалися «чізма». Вони відрізнялися від взуття інших кавалеристів тим, що були елегантнішими. Наприклад, край халяви чобота був прикрашений 8 мм шнуром. Спереду зверху — маленька квіточка діаметром 2,5 см. В офіцерів шнур був заплетений, а квіточка під час парадів могла бути золотого з чорним кольорів.

Розпізнавальні кольори цісарсько-королівських полків[ред. | ред. код]

Полк Аттіла Маслини (ґудзики) Обшивка чако
8 темно-синій жовтий рубіновий
3 темно-синій жовтий білий
1 темно-синій жовтий темно-синій
15 темно-синій жовтий сивий
5 темно-синій білий рубіновий
9 темно-синій білий білий
13 темно-синій білий темно-синій
11 темно-синій білий сивий
14 світло-синій жовтий рубіновий
2 світло-синій жовтий білий
10 світло-синій жовтий світло-синій
6 світло-синій жовтий сивий
4 світло-синій білий рубіновий
12 світло-синій білий білий
7 світло-синій білий світло-синій
16 світло-синій білий сивий

Озброєння[ред. | ред. код]

Стандартним озброєнням гусарів, як і інших кавалерійських підрозділів, був карабін Штаєр, який характеризувався високою скорострільністю. ЇЇ заряджання здійснюється за допомогою обойми з п'ятьма набоями поміщеними в металічну пачку, яка залишається в магазині до використання всіх набоїв. Офіцери мали офіцерські револьвери. Також револьвери (Gasser Armeerevolver M 1870/74) могли бути у рядових, які не мали гвинтівки. Патронташ, виготовлений з коричневої шкіри, був прикріплений на поясі.

Також використовувалася кавалерійська шабля Kavalleriesäbel M 1869, тобто зразка 1869 року. Ефес офіцерської шаблі був прикрашений посрібленою ниткою. До кожної шаблі був прикріплений темляк — петля з ременя або стрічки. Вона відрізнялася своїм кольором у офіцерів різного рангу та рядових.

Література[ред. | ред. код]

  • Johann C. Allmayer-Beck, Erich Lessing: Die K.u.k. Armee. 1848—1918. Verlag Bertelsmann, München 1974, ISBN 3-570-07287-8.
  • Das k.u.k. Heer im Jahre 1895 Schriften des Heeresgeschichtlichen Museums in Wien — Stocker Verlag, Graz 1997
  • k.u.k. Kriegsministerium «Dislokation und Einteilung des k.u.k Heeres, der k.u.k. Kriegsmarine, der k.k. Landwehr und der k.u. Landwehr» in: Seidels kleines Armeeschema — Herausg.: Seidel & Sohn Wien 1914
  • «Adjustierungsvorschrift für das k.u.k. Heer, die k.k. Landwehr, die k.u. Landwehr, die verbundenen Einrichtungen und das Korps der Militärbeamten» von 1867 Herausgegeben durch das k.u.k. Kriegsministerium Wien. Fassung von 1911/1912

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гусари_(Австро-Угорщина)&oldid=38621706