Давид Албахарі

Давид Албахарі
серб. Давид Албахари
Народився 15 березня 1948(1948-03-15)[1][2][…]
Печ, Автономний край Косово і Метохія, ФНРЮ
Помер 30 липня 2023(2023-07-30)[4] (75 років)
Белград, Сербія[4][5]
Країна  Югославія
 Сербія
Діяльність перекладач, мовознавець, письменник
Сфера роботи літературна діяльністьd[6] і перекладацтво[d][6]
Alma mater Факультет філології Белградського університетуd, факультет філософії Белградського університетуd, Земунська гімназіяd і Белградський університет
Роки активності з 1973
Жанр поезія
Членство Сербська академія наук і мистецтв
Діти Natan Albaharid
Нагороди

CMNS: Давид Албахарі у Вікісховищі

Давид Албахарі (серб. Давид Албахари, 15 березня 1948 — 30 липня 2023) — сербський письменник, який проживає в Канаді. Албахарі переважно пише романи та оповідання, які часто є автобіографічними.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сефардській сім'ї. Девід Албахарі вивчав англійську літературу та мову в Загребі. Першу збірку оповідань «Сімейний час» опублікував у 1973 році. Він став популярним у літературних колах завдяки своїй четвертій книзі «Опис смерті», за яку він отримав премію імені Іво Андрича.

У 1991 році Давид Албахарі став президентом Федерації єврейських громад Югославії і працював над евакуацією єврейського населення із Сараєво. У 1994 році переїхав із сім’єю до Калгарі, де і досі живе. Він продовжує писати та публікувати сербською мовою.

Став членом Сербської академії наук і мистецтв на кафедрі мов і літератури 2 листопада 2006 року.[7]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його предком є ​​Нісім Албахарі, якого нагородив Орденом Народного героя Йосип Броз Тіто 27 листопада 1953 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Збірки оповідань[ред. | ред. код]

  • 1973 — Сімейний час (серб. Породично време)
  • 1978 — Звичайні історії (серб. Обичне приче)
  • 1982 — Опис смерті (серб. Опис смрти)
  • 1984 — Фрас у сараї (серб. Фрас у шупи)
  • 1988 — Простота (серб. Једноставност)
  • 1993 — Плащ (серб. Пелерина)
  • 1994 — Вибрані історії (серб. Изабране приче)
  • 1999 — Незвичайні історії (серб. Необичне приче)
  • 2003 — Друга мова (серб. Други језик)
  • 2006 — Тіні (серб. Сенке)
  • 2008 — Щовечора в іншому місті (серб. Сваке ноћи у другом граду)
  • 2017 — 21 історія щастя (серб. 21 прича о срећи)

Романи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Munzinger Personen
  4. а б https://www.facebook.com/groups/54690396838/permalink/10160381937301839/?mibextid=Nif5oz
  5. Preminuo književnik David Albahari — 2023.
  6. а б Czech National Authority Database
  7. Библиографија Давида Албахарија. САНУ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24. 1. 2018.
  8. Добитник Нинове награде 1996. године. Вести. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 24. 1. 2018.
  9. Награда Златни сунцокрет. Наслови. Процитовано 24. 1. 2018.[недоступне посилання з вересня 2019]