Даниловичі

Даниловичі

Герб роду
Рід	Даниловичі
Місце походження	Олесько
Держава	Галицько-Волинське князівство  Королівство Польське (1385—1569)  Велике князівство Литовське  Річ Посполита  Гетьманщина
Родоначальник	«Данило Дажбогович»
Споріднені роди	Собеські, Жолкевські
Володіння	Олесько, Сасів, Чигирин, Львів, Жовква.
Резиденції	Олесько
Громадянська діяльність	Каштеляни, Старости
Військова діяльність	Воєводи
Daniłowicz family у Вікісховищі

Дани́ловичі — український шляхетський рід, що походить від руського (українського) боярина Данила Дажбоговича Задеревецького (до 1371–1427), котрий в 1371 році отримав грамоту на свої володіння від польської та угорської королеви Єлизавети Боснійської.^[1]. З часом рід ополячився.

На загальнопольській політичній арені Даниловичі з’являються в кінці XVI століття. З часу своєї появи в Галичині вони належали до середньої шляхти. Уже перший відомий нам представник роду – Данило Дажбогович Задеревецький, протопласт роду – ще до 1371 р. володів принаймні одним власним селом – Задеревачем, отримавши в подальшому спочатку від королеви Єлизавети села Лисовичі, Дирин і Григорів, які межували з його маєтностями (1371 р.), а пізніше, у 1394 р., від короля Ягайла отримав села Чагрово, Загвоздзє і Джурів з трьома присілками у Галицькому і Жидачівському повітах з умовою військової служби в два списи і десять стрільців. Протягом декількох наступних поколінь родова маєтність Даниловичів коливалась у межах 5–10 сіл.

Довший час Даниловичам так і не вдавалося перетнути межу між багатою шляхтою і магнатерією. Провінційність роду, неможливість потрапити до кола державців прибуткових староств та королівщин стримували ріст політичної та економічної потуги роду. Львівський хорунжий Станіслав Данилович, власник двох великих маєтностей – Журівської та Олеської, до яких входило декілька десятків сіл, лише наблизився до тієї межі (претензійністю на вищий статус та демонстрацією потуги роду, напевно, мала слугувати розбудова родової усипальниці у Жидачеві). Не відомо, коли б змогли представники цієї знаної руської родини проникнути до лав магнатерії, якби не зміна політичної ситуації у Речі Посполитій в цілому

Справжній прорив до лав політичної еліти Речі Посполитої змогли здійснити лише сини Станіслава Даниловича – Миколай та Ян (народились відповідно біля 1558 та у 1570 рр.). Відправлені батьком за модою того часу на навчання до університетів Західної Європи (зокрема, у 1581 р. студіювали в Діллінгені (Німеччина)), вони, повернувшись до рідного краю, беруть активну участь у політичних баталіях кінця 80 – початку 90-х рр. XVI ст. Деякий час після прибуття з-за кордону вони навіть перебували при королівському дворі.

Упродовж 90-х років XVI – на початку XVII cт. Ян та Миколай Даниловичі брали участь у військових походах під керівництвом Яна Замойського та Станіслава Жолкевського, під час яких добре себе зарекомендували. Один з братів став королівським ротмістром.

• Данило Дажбогович Задеревецький (2-а пол. XIV ст. — поч. XV ст.), мав кілька синів; один з них взяв село Чагрів, Бонецький припускав, що нащадком однієї з його доньок був Івашко Чагровський — стрий та опікун внуків Дмитра
  • Дмитро Данилович (†після 1450 р.), власник Руди та Вовковиць, Його дружиною була Юрковська гербу Гримала, сестра Павла, мав 2 доньки.
    • Дорота Іванівна — дружина Миколи Сенявського.
    • Катерина Іванівна — дружина Івана (Яна) Ненчинського
    • Іван (Ян) Данилович († до 1462 р.)
      • Микола Данилович († після 1475 р.) — дідич Ляхова (Руди)
      • Дмитро Данилович († до 1506 р.)— небіж Павла Юрковського, разом з іншим його небожем — дідичем Малехова Прокопом Коравою (Прокопом з Малехова) — уклали угоду щодо розподілу спадку вуйка^[2]; дружина — Ядвіга, донька Ґунтера з Сеняви^[3]
        • Михайло Дмитрович (бл. 1470 — бл. 1527)
          • Юрій Михайлович (1495 — бл. 1540). Близько 1518 року одружився з Ядвігою Гербурт. 
            • Станіслав Юрійович (1520—1577) — львівський хорунжий. Був одружений з Катериною з Тарлів
              • Іван (Ян) Станіславович (1570—1628) — руський воєвода.
                • Собеська Софія-Теофілія (1607—1661) — донька Івана Даниловича, дружина воєводи руського Якуба Собеського, мати короля Речі Посполитої Яна III Собеського.
                  • Ян ІІІ Собеський — король Польщі (1674—1696), великий коронний маршалок з 1665 року, Польний гетьман коронний з 1666 року, великий коронний гетьман з 1668 року.
                • Станіслав Янович — староста корсунський.
              • Микола Станіславович — підскарбій коронний, посол до султана Амурата.
                • Іван (Ян) Микола Миколайович.
                • Петро Миколайович.
                  • Урсула Петрівна — дружина Яна Потоцького
                • Станіслав Миколайович (†1632) — староста червоногородський
                  • Іван (Ян) Олександр Станіславович (†1654) — староста ольштинський (також червоногородський, дружина Барбара Тарло^[4])
                  • Ізабелла Станіславівна — дружина любачівського каштеляна Станіслава Конецпольського (†1660)
                • Микола Миколайович (1600—1676) — підстолій коронний, староста червоногородський, перемишльський, грубешівський, одружений з Аполінарією Нємоєвською
                  • Адам Миколайович — коронний підстолій, не мав дітей, після поділу (1663 року) родинного майна отримав, зокрема, Губків^[5]
                  • Софія Анна Миколаївна — дружина львівського старости Яна Цетнера
                • Франциск Миколайович — староста червоногродський
                  • Микола Франциск — староста червоногродський, борецький, парчівський, та любелський, воєвода подільський (1687—1688)
                    • Олександр Миколайович — ротмістр, староста парчевський, дружина Анна Денгофф (підскар'бянка коронна^[6])
                      • Констанція Олександрівна(†1792) — дружина смотрицького старости Анджея Малаховського гербу Наленч, брацлавського каштеляна Яна Потоцького (третя)
                    • Іван (Ян) Миколайович (†по 1730) — староста борецький, чоловік Людвіки Дідушицької
                      • Франциск Янович^[7]
                      • Розалія Янівна — дружина галицького чашника Андрія (Анджея) Кшиштофа Межеєвського, сина скальського старости Валентія Казімежа^[8]
                    • Франциска Миколаївна, дружина новгород-сіверського старости Пісочинського.
                    • Маріанна Миколаївна, дружина чернігівського старости Рибінського.
              • Ядвіга, дружина подільського підкоморія Міхала Станіславського, після його смерті — Яна Ієроніма Ласького.

• Йосиф (Юзеф) — дідич Уханів у 1763 році.^[9]

Адам Бонецький стверджував про представників роду Даниловичів гербу Сас у Великому Князівстві Литовському.^[10]

Раніше у Львові існувала вулиця Даниловичів (бічна теперішньої вулиці Залізняка^[11]).

• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 86—93. (пол.)
• Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 199. (пол.) — S. 199—200. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 820 s. — S. 14—19. (пол.)
• Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV. (пол.)

• Целуйко О. Рід Даниловичів у кінці XVI — на початку XVIII ст.: історико-генеалогічне дослідження [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.].

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.