Джалал-Абадська область

Джалал-Абадська область
Жалал-Абад облусу
Основні дані
Прізвисько:
Країна:	Киргизстан
Утворена:	21 листопада 1939
Населення:	▲ 1 036 700 (2011)[1]
Площа:	33,700 км²
Густота населення:	30,76 осіб/км²
Телефонні коди:	+-32
Обласний центр:	Джалал-Абад
Райони:	8
Міста: обласного значення районного значення	5
Смт:	8
Села:	415
Селищні ради:
Сільські ради:
Номери автомобілів:
Інтернет-домени:
Обласна влада
Вебсторінка:
Голова ОДА:	Жусупбек Шаріпов
Рада:
Голова ради:
Мапа

Джалал-Абадська область (кирг. Жалал-Абад облусу) — адміністративно-територіальна одиниця Киргизстану. Обласний центр — місто Джалал-Абад. Населення — 962,200 осіб (на 2005 рік). Джалал-Абадська область була утворена 21 листопада 1939 року. 27 січня 1959 року вона стала частиною Ошської області, але була поновлена, як область 14 грудня 1990 року. Адміністративна одиниця складається з 8 районів, включає 5 міст, 8 селищ міського типу і 415 сіл.^[2]

Джалал-Абадська область займає площу 33,700 км² (16.9% території всієї країни) і знаходиться у центрально-західній частині Киргизстану.

Південний край області є частиною Ферганської долини. Решта частина області має гірський рельєф. М41, основний автошлях з півночі на південь, сполучає місто Бішкек з містом Ош, має кривий маршрут, що проходить центром області. Інша дорога йде через південний край області майже до західного краю, а потім повертає на північний схід до долини Чаткал, до Кизил-Адиру, що у Талаській області. Інша дорога (закрита у зимовий час, вимагає джип із серії Фергани) простягається на схід до Казармана і міста Нарин.

Невід'ємною частиною енергетичної системи країни є Токтогульське водосховище, яке поставляє електроенергію і воду для Киргизстану і сусідніх країн.

Гірські регіони області заселили кочові племена киргизів-скотарів, тюркомовних переселенців з Алтаю. У більш рівнинних регіонах тривалий час зберігалися автохонні індоєвропейські групи іранського походження. До кінця середніх віків, після інтенсивних тюрксько-монгольських міграцій, вони поступово тюркизувалися, але зберегли досить розвинену міську та землеробську культуру: так утворюється узбецький етнос. Цей етнокультурний поділ за рівнем рельєфу у Ферганській долині в цілому і в області зокрема зберігався з кінця середніх віків до нашого часу, поки, вже після встановлення адміністративно-територіального поділу Киргизької РСР, групи традиційно гірських киргизів перейшли на осілий спосіб життя і переселилися ближче до підніжжя гір. Територія області до кінця XIX століття перебувала під контролем Кокандського ханства, поки і ханство, і залежні від нього території не увійшли до складу Російської імперії. Власне Жалалабатська область була утворена в 1939 році. Потім, під час програми з адміністративно-територіального укрупнення, вона була скасована в 1959 році (увійшла до складу Ошської області). Згодом знову відновлена у 1990 році, через швидке зростання її населення.

У листопаді 2005 року, в колоніях Джалал-Абадської і Чуйської областей стався найгучніший тюремний бунт на пострадянському просторі. Заколот був припинений за допомогою вогнепальної зброї і бронетехніки. За офіційними даними, в ході операції загинули кілька десятків осіб.^[3]

Станом на 2011 рік в області проживає 1 036 700 осіб (20 % населення Киргизстану), населення за даними статистики 2003 року — 834 тис. осіб, густота населення 26 осіб на 1 км² (в долинах 200—500 осіб 1 км², в горах 0-5 осіб 1 км² . Для області традиційно характерна висока народжуваність, особливо в сільській місцевості, хоча вона значно знизилася. У населенні області переважають киргизи (близько 72%), узбеки (близько 25%), які складають основну масу прикордонного населення Ферганської долини, є невелика кількість росіян і турків. Основна релігія — іслам світського спрямування, з домішками шаманізму в середовищі киргизів. Середній розмір домогосподарства в області — 5,5 людини (найвищій показник в республіці). Сільські киргизи спочатку кинулися в Джалал-Абад, потім у Чуйську область і Фрунзе (Бішкек), а останнім часом на заробітки до Росії. Високогірні райони області є регіоном традиційного проживання киргизів — кочівників і скотарів (див. Тюрки), що складають абсолютну більшість населення області. Але в силу свого прикордонного положення поруч з Узбекистаном, в області висока частка різноманітних етнічних меншин. За даними перепису 1999 року, в області проживало 868 тис. жителів (962 тис. у 2005 році) — 18 % населення країни.

• Населення: 1 023 200 (оцінка на 1 січня 2010)^[7]
• Зайняте населення: 390 700 (2008) ^[8]
• Чисельність зареєстрованих безробітних: 18 707 (2008)^[9]
• Експорт: 87,1 млн. $ (2008)^[10]
• Імпорт: 111,5 млн. $ (2008) ^[10]
• Прямі іноземні інвестиції (2008): 16,8 млн. $ ^[11]

Індустріалізація області, що проводилася за часів СРСР, виражалася в основному в будівництві великих ГЕС, основний кваліфікований обслуговчий персонал на яких був з РРФСР і УРСР. Тоді ж інтенсивно розвивалося бавовництво, іригаційне зрошення в умовах колгоспних і радгоспних господарств, де було задіяно киргизьке і узбецьке населення. Розпад СРСР призвів до деіндустріалізації краю, як і країни в цілому, занепаду технологічно оснащеного сільського господарства. Адміністративна одиниця страждає від безробіття, що досягає 70%. В області в минулому вівся інтенсивний видобуток нафти, газу, кам'яного вугілля (Кок-Янгак, Таш-Кумир) і поліметалічних руд. Основний внесок в економіку приносить електроенергія з каскаду ГЕС і водосховищ на річці Нарин: Токтогульське водосховище, Курпсайське водосховище, Таш-Кумирське водосховище, Учкурганське водосховище). За радянських часів помітним був внесок у машинобудування, електротехніку, будівництво, бавовно-очисну, легку та харчову промисловості. У Ферганській долині розвинене поливне землеробство. Спеціалізація: зернові, бавовник, тютюн, виноград, садівництво, тваринництво (вівці, кози, корови, коні), шовківництво; на схилах - богарне землеробство. У горах найважливіша галузь — вівчарство.

В області розташовані такі міста:

• Джалал-Абад
• Кара-Куль
• Кербен
• Кок-Жангак
• Майлуу-Суу
• Ташкомур

Джалал-Абадська область поділена на 8 районів (південні райони пронумеровані зі сходу на захід): ^[12]:

Область має в своєму розпорядженні рекреаційно-туристичний матеріал. Тут розташовано три особливо охоронювані природні території: Беш-Аральський державний заповідник, Сари-Челекський державний біосферний заповідник і Падишатинський державний заповідник. Сам обласний центр — місто Джалал-Абад здавна є курортом (мінеральні джерела). Також на території області розташовані Арсланбобські водоспади, озеро Сари-Челек; середньовічний мавзолей Шах-Фазіль (XIII століття).

1. Сурамбаєв Камбарли (листопад 1939 — 1940)
2. Токобаєв Молдогази (1940 — 1941)
3. Айдаров Бекбо (1941 — червень 1941)
4. Суєркулов Абди Суєркулович (червень 1941 — жовтень 1942)
5. Шабаєв Досу (січень 1943 — грудень 1943)
6. Ішимов Бекмолдо (1944 — 1946)
7. Курманалієв Іанбет (1946 — 194.7)
8. Шаназаров (1947)
9. Рисбаєв Абдикарім (1950 — 1951)
10. Кульмірзаєв У. (195.2 — 1955)
11. Ташиєв Кулназар (1955 — 1959)

1. Ващук Микола Дем'янович (листопад 1939 — 194.2)
2. Нікулін Віктор Михайлович (травень 1944 — 1944)
3. Шабаєв Досу (1944 — 1946)
4. Аманов Муктали (1946 — 1949)
5. Джаналієв Кадирали (січень 1949 — лютий 1951)
6. Аламанов Баян (лютий 1951 — 1955)
7. Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (1955 — січень 1959)
8. Кутманова Зебікан Кутманівна (лютий 1991 — серпень 1991)

• Боконбаєв Джоомарт — киргизький письменник.

• Державний Інтернет портал — Джалал-Абадська область^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Місцеве самоврядування Джалал-Абадської області