Джеймс Фітцджеймс

Джеймс Фітцджеймс
фр. Jacques Fitz-James
Псевдо	Jacques Fitz-James
Народився	21 серпня 1670(1670-08-21)[1][2][…] Мулен[4]
Помер	12 червня 1734(1734-06-12)[1][2][…] (63 роки) Філіппсбург ·загинув у битві
Країна	Французьке королівство  Королівство Велика Британія
Діяльність	військовий очільник
Alma mater	Національне військове училище, Паризький університет і College of Juillyd
Знання мов	іспанська, французька[1] і англійська
Учасник	Велика турецька війна, Війна Аугсбурзької ліги, Війна за іспанську спадщину, Війна четверного альянсу і Війна за польську спадщину 1733—1735
Титул	герцог
Посада	член Палати лордів[d], Military governor of Strasbourgd, Captain General of Cataloniad і Lord Lieutenant of Hampshired
Військове звання	маршал
Конфесія	католицтво
Рід	House of FitzJamesd
Батько	Яків II[5]
Мати	Arabella Churchilld[5]
Брати, сестри	Princess Isabel of Yorkd, Louisa Maria Stuartd, Анна Стюарт, Марія II, Henrietta FitzJamesd[5], Henry FitzJamesd[5], Джеймс Френсіс Едвард Стюарт, Prince James, Duke of Cambridged, Charles Stuart, Duke of Cambridged, Charles Stuart, Duke of Cambridged, Edgar Stuart, Duke of Cambridged, Charles Stuart, Duke of Kendald і Arabella FitzJamesd[5]
У шлюбі з	Онора де Бурк Ганна Балклі
Діти	6 синів та 5 доньок
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Джеймс Фітцджеймс (англ. James FitzJames, 1st Duke of Berwick; фр. Jacques Fitz-James Duc de Berwick, 21 серпня 1670 — 12 червня 1734) — французький військовий діяч англійського походження, 1-й герцог Бервік.

Походив з королівського роду Стюартів. Позашлюбний син Якова II, короля Англії, Шотландії та Ірландії, й Арабели Черчиль, сестри Джона Черчиля, герцога Мальборо.

Здобув гарну освіту у французьких коледжах Жюли, дю Плессі, Ла Флеш. у 1686 році вирушив до Угорщини у складі військ Карла Лотаринзького. В цей час вирувала Війна Священної ліги проти Османської імперії. Фіцджеймс відзначився у битвах при Буді у 1686 році та Другій битві при Мохачі у 1687 році.

У 1688 році повертається до Англії, де допомагає відновленню батька на англійському троні після заколоту 1688 року. Тоді ж отримує Орден Підв'язки. Бере участь в Ірландській кампанії, битвах при Лондондері у 1689 році та на річці Бойн у 1690 році. Після поразки спроб переїздить до Франції, де приймає підданство короля Людовика XIV.

Тут воює під час війни Аусбурзької ліги до 1697 року під орудою маршалів Франсуа-Анрі Монморансі-Люксембурга та Франсуа де Вільруа. Відзначився у битвах 1691–1692 років, за що отримав звання генерал-лейтенанта. Звитяжив у битві при Неєрвіндені у 1693 році, де отримав поранення й потрапив у полон. Його обміняли на Джеймса Батлера, герцога Ормонда. У 1695 році за участь у війні проти Англії Джеймса Фіцджеймса було позбавлено англійського перства.

Під час війни за іспанську спадщину у 1704 році отримує командування над військами в Іспанії. За успішні дії отримує Орден Золотого Руна. У 1705 році отримує наказ придушити повстання камізарів у Лангедоку. Після успішного виконання доручення у 1706 році очолює командування у П'ємонті, де незабаром захоплює Ніццу, за що отримує звання маршала. Тоді ж повертається до Іспанії, де завдає поразки англо-португало-голландським військам у битві при Альмансі, що сприяло закріпленню Філіпа Анжуйського на іспанському троні. За це отримав титул герцога у Франції та герцога Ліріа-і-Херіка в Іспанії. Крім того, король Філіп V призначає Фіцджеймса віцекоролем Арагону.

У 1708 році командував військами на Рейні, а згодом поступив під командування Вандома у Фландрії. 1709–1711 роках відповідає за оборону провінцій Дофіне та Прованс, що Фіцджеймсу чудово вдалося. У 1710 році він стає герцогом Фіцджеймсом та пером Франції. У 1713 році після Утрехтського миру переконав короля приєднати до Франції долину Юбей. У 1714 році відбив у австрійців Барселону, що стало однієї з причин укладання Раштатського миру у тому ж році.

У 1715 році призначається губернатором Гієні, якою керував до 1718 року, коли знову повернувся до війська.

Під час війни четверного союзу проти Іспанії очолив французьку армію у Наваррі та Біскайї. У 1719 році захопив Фонтарабію, Сан-Себастьян, а згодом Уржель в Каталонії. У 1724 році стає кавалером Ордену Святого Духа.

Під час війни за польську спадщину у 1733 році очолив Рейнську армію, на чолі якої того ж року захопив фортецю Кель. Загинув під час облоги Філіпсбурга 12 червня 1734 року.

Залишив по собі цікаві мемуари — Mémoires du maréchal de Berwick écrits par lui-même : Avec une suite abrégée depuis 1716, jusqu'à sa mort en 1734; précédés de son Portrait, par Milord Bolingbroke, & d'une ebauche d'Eloge historique, par le Président de Montesquieu, які було видано у 1778 році.

1. Дружина — Онора де Бурк

Діти:

• Джеймс-Франсуа (1696–1738), 2-й герцог Бервік

2. Дружина — Ганна Балклі

Діти:

• Генріх-Жак, 2-й герцог Фіцджеймс
• Генрієтта
• Франсуа, 3-й герцог Фіцджеймс, єпископа Суассона
• Генріх, губернатор Лімузена
• Шарль, 4-й герцог Фіцджеймс
• Лора-Ганна
• Марія-Емілія
• Едуард
• Ганна-Софі
• Ганна

• Sir Charles Petrie: The Marshal Duke of Berwick : the picture of an age. — London : Eyre & Spottiswoode, 1953
• Stuart Handley, Fitzjames, James, duke of Berwick upon Tweed (1670–1734), Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, édition en ligne, mai 2007.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Фітцджеймс