Дичків
| село Дичків | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Тернопільська область | ||
| Район | Тернопільський район | ||
| Громада | Великогаївська сільська громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1480 | ||
| Населення | 738 | ||
| Територія | 1.850 км² | ||
| Густота населення | 398.92 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 47738 | ||
| Телефонний код | +380 352 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д.Координати: 49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря | 304 м | ||
| Водойми | Гніздечна, Гнізна | ||
| Відстань до обласного центру | 10 км | ||
| Відстань до районного центру | 10 км | ||
| Найближча залізнична станція | Дичків | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47 | ||
| Карта | |||
  Дичків | |||
 Дичків | |||
| Мапа | |||
 | |||
| | |||
Ди́чків — село в Україні Великогаївської сільської громади Тернопільському районі Тернопільської області. До 2015 року адміністративний центр Дичківської сільської ради, якій було підпорядковане село Красівка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської об'єднаної територіальної громади. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. Населення становить 738 осіб (2001).
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Дичкова виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, доби бронзи, ранньої залізної доби, черняхівської та давньоруської культур. У трипільському поселенні знайдено жіночу статуетку[1]. Поблизу села виявлено римські монети імператорів Адріана та Комода.[2]
Перша писемна згадка — 1533.
Навесні 1914 року у Дичкові відбулася маніфестація до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, йому встановлено 3 меморіальні таблиці. Зірвала їх восени того ж року російська окупаційна влада.
В червні — липні 1917 року російські війська, на висотах вздовж лівого берега Гнізни, у Дичкові облаштували резервну лінію оборони й артилерійські позиції. При їх безладному відступі в другій половині липня 1917 року село зазнало нещадного мародерства, були вирубані майже всі дерева[3].
На початку червня 1919 на залізничній станції Дичків перебували голова Директорії УНР С. Петлюра і члени уряду.[4]
Діяли товариства «Просвіта» (від 1896), «Сокіл», «Сільський господар», «Луг», «Рідна школа», кооператива.
У ніч з 7 на 8 липня 1943 року, під час «Карпатського рейду» Сидора Ковпака, диверсійною групою мінерів під командуванням Платона Воронька, підірвано вибухівкою залізничні мости[5] на р. Гніздечній в Дичкові.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 748 осіб, з яких 336 чоловіків та 412 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 733 особи[7].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,86 % |
| білоруська | 0,14 % |
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Преображення Господнього (1903; мурована).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Гідрологічна пам'ятка природи «Дичківське джерело».
- Гідрологічний заказник місцевого значення «На куті».
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),
- на честь Незалежності (1993).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Іван Мітринга (1907—1943) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху. (За іншими даними народився в с. Петриків цього ж району);
- Охримович Любомир (1943) — український вчений у галузі медицини, педагог: канд. мед. наук (1971), декан факультету вдосконалення лікарів (1989-1994), проф. (1994-1999) кафедри кардіології ТДМУ. [9]
- Святослав Струс (2003—2022) — український військовослужбовець;
- Тихоступ Ждан (нар. 1942) — педагог, музикант-аранжувальник, фотограф, краєзнавець, лауреат Республіканського конкурсу аматорського кіно-фото мистецтва.
Проживали[ред. | ред. код]
- Охримович Василь (1914—1954) — український військовий і політичний діяч. Член УГВР та ЗП УГВР. Майор-політвиховник УПА.
- о. Іван Волянський (1857—1926) — пастирював і тут похований;
- Литвин Петро (1961)[10],[11],[12] — фотожурналіст, підприємець, меценат,
Фотогалерея околиць Дичкова[ред. | ред. код]
-
Череда на березі Гніздечної.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мовша Т. Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія — 1972. — В. 5. — С. 113
- ↑ admin. Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Василь Пласконіс З рідного села в широкий світ Сент Кетерінс, 1975. — Канада. — С. 76—77.
- ↑ [1][недоступне посилання з липня 2019]Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р.
- ↑ Вершигора П. П. Люди с чистой совестью [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Б. Рудик. Охримович Любомир Михайлович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 703. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ І. Потій Литвин Петро Мирославович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Литвин Петро Мирославович // Відкрита Україна. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 1 січня 2013.
- ↑ Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович // Моя Красівка. Мала історія отчого краю. — Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346—347.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гаврилюк О., Уніят В. Дичків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 479. — ISBN 966-528-197-6.
- Пласконіс В. З рідного села в широкий світ. — Сент Кетерінс, 1975. Канада.
- Побер Б. Історія сіл Дичкова та Красівки. — Тернопіль, 2001.
- Тихоступ Ждан. З Дичковом у серці. Літературно-історичний нарис. — Тернопіль: ТОВ «Новий колір» 2011. — 232 с.
- Dyczków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 242. (пол.)
| |||||
| |||||||||||