Сумлінність

Сумлінність — властивість^{[прим. 1]} за значенням сумлінний.^{[прим. 2][1]} Це якість риси особистості, яка полягає в тому, щоб бути ретельним або старанним. Виражає ступінь свідомого контролю з боку суб'єкта над своєю поведінкою і діяльністю, самовладанням, наполегливістю, організованістю, дисциплінованістю, відповідальністю, а також ретельністю, точністю у роботі, спрямованістю на завдання;^[2] описує ступінь самовладання (самоконтролю), точності та цілеспрямованості, що притаманні людині.^[3]

Сумлінність вважається основоположною рисою та незалежним фактором у багатьох моделях особистості, включно з моделлю «Великої п'ятірки».^[4] Сумлінність є однією з п'яти рис як «Великої п'ятірки» (також званої моделлю п'яти факторів або П'ятифакторною моделлю), так і моделі особистості HEXACO, і є аспектом того, що традиційно називають характером. Сумлінність є рисою особистості, яку пов'язують із самодисципліною, акуратністю та амбіціями.^[5] Сумлінність відображає певну кількість цілей, на які людина звертає свою увагу.^[6] Це схильність бути організованим, відповідальним та працьовитим.^[4] Сумлінність проявляється в таких характерних рисах поведінки, як акуратність, систематичність, обережність, ретельність і обдуманість (схильність до ретельного обмірковування, перш ніж діяти).^[7] Сумлінні люди, як правило, працьовиті та надійні. Хоча ця риса пов'язана з характеристиками, які зазвичай сприймаються як позитивні, люди, які мають дуже високі оцінки за цією шкалою, в крайньому варіанті вони також можуть бути «трудоголіками»,^[8][9] перфекціоністами та компульсивними у своїй поведінці.^[9] Прямий кореляційний зв'язок означає, що чим більш сумлінно людина виконує діяльність, тим більш успішною стає. Високі бали за шкалою сумлінності свідчать про розсудливість та відповідальне ставлення до діяльності, а низькі — про недостатню мотивацію та слабке розуміння життєвих цілей.^[10] Люди з низькими показниками за шкалою сумлінності, як правило, розслаблені, менш цілеспрямовані та менш націлені на успіх (менш керовані успіхом); дуже низькі показники також вказують на більшу ймовірність участі в антисоціальній та злочинній поведінці.^[11]

«Велика п'ятірка» факторів може по-різному називатися в дослідженнях, але загальний зміст моделі є досить стабільним.^[8] Йдеться про наступні параметри особистості: негативна емоційність (або нейротизм), екстраверсія, відкритість досвіду, готовність до співпраці, сумлінність.^[8] Це універсальні та найбільш загальні характеристики, які дозволяють зберігати найбільш повну інформацію про особливості людини.^[10] Параметр сумлінності виражає міру цілеспрямованості та свідомого контролю суб'єктом своєї поведінки і діяльності.^[8]

У структурі особистісного опитувальника NEO Pi-R, розробленого Коста і Маккре,^[12] який заснований на моделі «Великої п'ятірки», сумлінність має шість аспектів: компетентність, порядок, обов'язковість, прагнення до досягнення, самодисципліна та обдуманість. NEO PI-R Коста і Маккре та NEO-IPIP Голдберга^[13] — два з багатьох особистісних тестів, які оцінюють ці риси.

Сумлінність також з'являється в інших моделях особистості, наприклад, в опитувальнику опису темпераменту і характеру Клонінгера, де вона пов'язана як з цілеспрямованістю, так і з наполегливістю.^[14]

Інші риси особистості ((низька) екстраверсія, (висока) доброзичливість, (низька) відкритість і (низький) нейротизм) пов'язані з високою сумлінністю, а також контролем імпульсів. Низька сумлінність пов'язана з нездатністю мотивувати себе на виконання завдань, які хочеться виконати.^[15] Риси сумлінності включені в фактори «правило-свідомість» і «перфекціонізм» у тесті 16-факторного особистісного опитувальника Р.Кеттела. Сумлінність негативно асоціюється з імпульсивним пошуком відчуттів у моделі п'яти альтернативних факторів особистості Цукермана.

Відповідно до теорії психіатра та невролога Рафаеля Бонеллі, сумлінність — це функціональне прагнення до досконалості, тоді як перфекціонізм — це дисфункціональне прагнення досконалості. Психодинамічна різниця між сумлінністю та перфекціонізмом полягає в тому, що перша внутрішньо мотивована як здорове прагнення, а друга — зовнішньо. Чим більше страху, тим вищий фактор нейротизму і тим більше зовнішня мотивація.^[3]

Риси особистості — це якості, які роблять людину своєрідною та описують стійкі моделі поведінки. У психології теорія рис — це підхід до вивчення людської особистості. Риси, пов'язані з сумлінністю, часто оцінюються за допомогою тестів на доброчесність, які різні корпорації пропонують потенційним працівникам.

Серед п'яти головних особистісних факторів самооцінка сумлінності є найкращим прогностичним показником управлінської оцінки успішності роботи.^[16] Сумлінні люди краще оцінюються їх тренерами в психологічних дослідженнях, мають об'єктивно кращий результат на роботі, демонструють кращу поведінку в команді, показують більш високу продуктивність і кращі лідерські якості. Вони більш мотивовані, коли ставлять цілі, дивляться на майбутнє більш розсудливо та діють більш обдумано та ефективно.^[3]

З дорослішанням сумлінність зростає.^[16] Для дітей з високим інтелектом у дослідженні Термана (Льюїс Медісон Терман, американський психолог) низька сумлінність була фактором ризику ранньої смерті.^[16]

Сумлінність і екстраверсія є ключовими рисами особистості, які впливають на продуктивність групи.