Дьогтєв Петро Максимович
| Дьогтєв Петро Максимович | |
|---|---|
| Народження | 19 грудня 1918 Новосолдатка (Воронезька область), Реп'євський район, СРСР |
| Смерть | 11 жовтня 2003 (84 роки) Курганинськ, Краснодарський край, Росія |
| Війни / битви | радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна |
| Нагороди |     |
Петро Максимович Дьогтєв (1918—2003) — сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1944).
Петро Дьогтєв народився 19 грудня 1918 року в селі Новосолдатка (нині — Репйовський район Воронезької області) в сім'ї селянина. Закінчив сім класів школи. У 1930—1937 роках працював різноробочим у радгоспі. У 1938 році призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. Брав участь у радянсько-фінській війні, в 1940 році демобілізований. Проживав у Ленінграді, працював на заводі. На початку Другої світової війни разом із заводом був евакуйований до Уфи. У березні 1942 року Дьогтєв повторно призваний в армію. До листопада 1943 року гвардії сержант Петро Дьогтєв був навідником гармати 178-го гвардійського стрілецького полку 60-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-ї армії 3-го Українського фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].
26 листопада 1943 року Дьогтєв в складі штурмової групи переправився на західний берег Дніпра в районі села Розумівка Запорізького району Запорізької області Української РСР. Під масованим ворожим вогнем він знищив дзот, кулемет і протитанкову рушницю противника, що сприяло успішному захопленню плацдарму. Коли супротивник зробив проти окопалися на плацдармі радянських підрозділів контратаку трьома танками і двома батальйонами піхоти, Дьогтєв підбив один з танків, змусивши повернути назад інші. Дії Дьогтєва сприяли утриманню плацдарму до підходу основних сил.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецькими загарбниками гвардії сержант Петро Дьогтєв удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3415.
Після закінчення війни Дьогтєв був демобілізований. Проживав у станиці Михайлівська Курганинського району Краснодарського краю, працював завідувачем місцевим клубом, заступником директора школи № 29 по господарській частині. Останні роки свого життя провів у Курганинське. Помер 11 жовтня 2003 року.
Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня, а також рядом медалей.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000.
- Славные сыны Башкирии. — Кн. 4. — Уфа, 1979.
- ↑ Дёгтев, Пётр Максимович [Архівовано 2012-04-13 у Wayback Machine.]. Сайт «Герои страны».
| |||||||
