Діти їхні

«Діти їхні»
Обкладинка українського видання
Автор Ніколя Матьє
Назва мовою оригіналу Leurs enfants après eux
Мова французька
Жанр роман
Видавництво Видавництво Старого Лева
Видано 2018
Видано українською 2020
Перекладач(і) Ірина Славінська
ISBN 978-617-679-795-1
Попередній твір Війна тварин

«Діти їхні» (фр. Leurs enfants après eux) — роман французькою мовою Ніколя Матьє, написаний 2018 року. Це другий роман автора, за який письменник отримав Гонкурівську премію у тому ж році. Описано історії життя у провінційному шахтарському містечку на сході Франції. Роман отримав позитивні відгуки літературної преси. Він отримав Гонкурівську премію 7 листопада 2018 року. У листопаді 2021 року англійський переклад став лауреатом премії "Альбертина" — премії читацьких симпатій, що присуджується посольством Франції в Нью-Йорку.[1][2]

Зміст[ред. | ред. код]

Краю шахтарів і металургів переживає свої «лихі дев'яності», ознаменовані відходом індустріальної епохи. Це місто спрацьованих батьків та їхніх дітей, які намагаються урвати собі місце в новому житті. Занедбані фабричні стіни, спальні райони, прокурені кафешки, вечірки, багато алкоголю, наркотиків та сексу — ось атмосфера, в якій дорослішають герої цього роману. Кожна сторінка — гімн вічним літнім канікулам. Спека, мотоцикли, гаряче шосе, і ти такий молодий і безсмертний. Чотирнадцятилітній Антоні, як ніхто інший, гостро проживає свою причетність до цього місця — як і потребу вирвати коріння та поїхати з рідного міста.

Український переклад[ред. | ред. код]

Діти їхні / Ніколя Матьє ; пер. з фр. І. Славінської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. — 624 с. — ISBN 978-617-679-795-1[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Five Nominees Unveiled for the 2021 Albertine Prize. frenchculture.org (англ.). Архів оригіналу за 17 грудня 2022. Процитовано 17 грудня 2022.
  2. ALBERTINE | Nicolas Mathieu on 2021 Albertine Prize Finalist ‘And Their Children after Them’. web.archive.org. 10 листопада 2021. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2022.
  3. Діти їхні. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 7 липня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]