Едвард Меєр
| Едвард Меєр Edward C. Meyer | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| англ. Edward Charles Meyer | ||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||
| Народження | 11 грудня 1928 (95 років).svg){kind=small} Сент-Меріс, Елк, Пенсільванія | |||||||||||||||||||||
| Смерть | 13 жовтня 2020[1] (91 рік) Арлінгтон, Вірджинія, США пневмонія | |||||||||||||||||||||
| Країна |  США | |||||||||||||||||||||
| Приналежність |  Армія США | |||||||||||||||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||||||||||||||
| Освіта | Військова академія США Піхотна школа армії США Командно-штабний коледж армії США Національний воєнний коледж США | |||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1951–1983 | |||||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал | |||||||||||||||||||||
| Формування | 501-й парашутний полк 1-ша кавалерійська дивізія 82-га повітряно-десантна дивізія Європейська армія | |||||||||||||||||||||
| Командування | начальник штабу Армії США 3-тя піхотна дивізія | |||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Корейська війна Війна у В'єтнамі | |||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||
 Едвард Меєр у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Едвард Чарльз Меєр (англ. Edward Charles Meyer; нар. 11 грудня 1928, Сент-Меріс, Елк, Пенсільванія — 13 жовтня 2020) — американський воєначальник, генерал армії США (1979), 29-й начальник штабу армії США (1979—1983).
Військова кар'єра
- червень 1951 — другий лейтенант
- липень 1952 — перший лейтенант
- лютий 1958 — капітан
- червень 1965 — майор
- червень 1972 — підполковник
- березень 1976 — полковник
- серпень 1971 — бригадний генерал[2]
- серпень 1973 — генерал-майор[2]
- жовтень 1976 — генерал-лейтенант[2]
- червень 1979 — генерал
Едвард Чарльз Меєр народився 11 грудня 1928 у містечку Сент-Меріс в окрузі Елк, штату Пенсільванія. У 1951 році закінчив Військову академію США з отриманням військового звання другий лейтенант та був направлений на продовження навчання до Піхотної школи армії у Форт Беннінг. З 1951 по 1952 роки командир взводу роти «C» 25-го моторизованого батальйону, на чолі якого бився на полях битв Корейської війни. До 1953 служив командиром роти, штабним офіцером батальйону у Кореї, згодом переведений до Піхотної школи офіцером-викладачем. У 1957 закінчив курси удосконалення повітряно-десантних військ, командував штабною ротою 501-го парашутного полку, з 1958 по 1959 — командир лінійної роти.
З 1959 до 1960 капітан Меєр навчався у Командно-штабному коледжі армії у Форті Лівенворт, Канзас. Продовжував проходження служби на різних штабних посадах в американській Європейській армії, у штабі Верховного головнокомандувача союзними військами НАТО.
З 1965 по 1966 заступник командира 3-ї бригади 1-ї кавалерійської дивізії у В'єтнамі, надалі командир 2-го батальйону 5-го кавалерійського полку. В 1967 здобув майстра стратегічних наук у Національному Воєнному коледжі у Форті Леслі Макнейр, у Вашингтоні. Після випуску — начальник відділу в офісі планування та операцій Об'єднаного комітету начальників штабів до 1969. У 1970 повернувся до В'єтнаму командиром 2-ї бригади 1-ї кавалерійської дивізії, пізніше — начальник штабу цієї дивізії.
З 1971 по 1972 помічник командира 82-ї повітряно-десантної дивізії з підтримки, після цього заступник коменданта Воєнного коледжу армії США в Карлайлі, Пенсільванія. У серпні 1971 присвоєне тимчасове військове звання бригадний генерал. У 1974 посів посаду заступника начальника штабу з операцій Європейської армії США, з 1974 по 1975 — командир 3-ї піхотної дивізії.
Після командування дивізією прийняв пост помічника заступника та заступника начальника штабу армії США з планування та операцій, перебував на цій посаді до 1979 року. У березні 1976 підвищений у званні до полковника, а у жовтні 1976 — отримав тимчасове військове звання генерал-лейтенант. У червні 1979 обраний начальником штабу армії США, який очолював до червня 1983 року. На посаді керманича сухопутних військ приділяв значну увагу модернізації американської армії у післяв'єтнамський період, наполягаючи на принципі «якість краща за кількість», розвивав довгострокові програми оснащення сухопутних військ озброєнням та військовою технікою, пильно стежив за підтримкою бойової готовності у частинах.
Меєр особисто, який на власному досвіді знав реальний стан справ, що склався в армії США після В'єтнаму, доклав чимало зусиль на вжиття заходів щодо відновлення дисципліни та звільнення персоналу, який демонстрував недисциплінованість, непокору й створював проблеми у військовому середовищі.
- GENERAL EDWARD C. MEYER
- General Edward Charles Meyer [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Leadership: A Return to Basics [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- William Gardner Bell. Commanding generals and chiefs of staff, 1775—2005: Portraits & Biographical Sketches of the United states Army's Senior Officer. Government Printing Office, Washington, D.C. 2005, p.154-156, ISBN 0160873304
- ↑ https://www.stripes.com/news/veterans/obituaries/edward-c-meyer-general-who-revamped-post-vietnam-hollow-army-dies-at-91-1.648539
- ↑ а б в тимчасове військове звання; дата присвоєння чергового звання невідома
Янг • Чаффі • Бейтс • Белл • Вуд • Возерспун • Скотт • Блісс • Марч • Першинг • Гайнс • Саммерел • Макартур • Крейг • Маршалл • Ейзенхауер • Бредлі • Коллінз • Ріджвей • Тейлор • Лемніцер • Декер • Вілер • Джонсон • Вестморленд • Палмер • Абрамс • Вейенд • Роджерс • Меєр • Вікем • Вуоно • Салліван • Реймер • Шінсекі • Шумайкер • Кейсі • Демпсі • Одіерно • Міллі • Макконвіль • Джордж |