Епслі-хаус

Епслі-хаус
51°30′12.500000099997″ пн. ш. 0°9′6.0000001″ зх. д. / 51.50347° пн. ш. 0.15167° зх. д. / 51.50347; -0.15167
Країна	Велика Британія[1]
Розташування	Вестмінстер
Тип	будинок-музейd[2] Таун-гаус особняк[3] і художня галерея[2]
Матеріал	Bath Stoned[3]
Стиль	георгіанська архітектура і архітектура неокласицизму
Архітектор	Роберт Адам[4] і Benjamin Dean Wyattd[3][4]
Засновник	Arthur Wellesley, 2nd Duke of Wellingtond[5]
Адреса	Пікаділлі
Епслі-хаус Епслі-хаус (Велика Британія)
Медіафайли у Вікісховищі

Епслі-хаус (англ. Apsley House) — лондонська резиденція герцогів Веллінгтонів, розташована на південно-східному куті Гайд-парку, на площі Гайд-Парк-Корнер. З 1947 року більша частина приміщень відкрита для вільного відвідування під ім'ям Веллінгтонівського музею (англ. Wellington Museum); сам герцог під час приїздів до Лондона зупиняється в апартаментах з північного боку будівлі.

Епслі-хаус є винятковим за ступенем збереження прикладом міської резиденції вищих шарів британської аристократії. Його було зведено у 1771-78 роках за проектом Роберта Адама для лорда Епслі (надалі — лорд-канцлер Генрі Бетхерст, 1-й граф Бетхерст). В Адамовому стилі донині витримані сходи, вітальня і ще декілька приміщень.

Поблизу входу до будівлі височіє арка Веллінгтона та кінний пам'ятник найбільш відомому власнику будинку — 1-му герцогу Веллінгтону, за якого Епслі-хаус набув свого нинішнього вигляду у регентському стилі. Герцог придбав садибу у свого старшого брата, графа Річарда Веллслі. Він прибудував до будівлі ампірний фронтон, облицював його батським вапняком, розширив флігелі й картинну галерею.

Основу художнього зібрання Епслі-хаусу, названого на честь перемоги Веллінгтона при Ватерлоо, складають полотна, захоплені герцогом у країні брата Наполеона після битви під Віторією. Тут представлені такі імена як Веласкес, Рубенс, Лоррен, Корреджо і Гойя, а також Канова (ідеалізована скульптура оголеного Наполеона у вигляді бога війни Марса).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Епслі-хаус

• Епслі-хаус на сайті English Heritage [Архівовано 27 березня 2010 у Wayback Machine.]