Жилко Лариса Миколаївна

Жилко Лариса Миколаївна
Дата народження	27 березня 1954(1954-03-27) (70 років)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Професія	художниця, художниця-постановниця
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	ID 0955685

Лариса Миколаївна (Нутьївна) Жилко — радянський і український художник театру і кіно.

Народилася 27 березня 1954(19540327) року в Києві.

Закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії.

На творчій роботі з 1976 року. З 1985 — член Спілки кінематографістів України.

З 1991 р. мешкала і працювала у м. Оденсе (Данія), де відкрила художню галерею (1992), була художником постановником Муніципального театру (1992—1996), викладала рисунок і живопис у студії живопису «ФОФ» (1996–2006).

У 2014 році кандидатура Л. Жилко висувалася на Російську національну кінематографічну Премію АПКіТ (Асоціації продюсерів кіно і телебачення) у номінації «Найкраща робота художника-постановника» в серіалі «Шулер» (2013, реж. Едуард Паррі, Star Media, Перший канал (Росія) ^[1].

Оформила фільми:

• «Напередодні прем'єри» (1978, сценографія; реж. О. Гойда)
• «Ти тільки не плач» (1979, реж. О. Мороз)
• «Дрібниці життя» (1979, реж. В. Криштофович)
• «Скарбничка» (1980, т/ф, 2 с.; у співавт. з худ. В. Жилком; реж. М. Григор'єв, В. Савельєв)
• «Ранок за вечір мудріший» (1981, реж. О. Муратов)
• «Ярослав Мудрий» (1982, у співавт. з В. Жилком; реж. Г. Кохан)
• «Одиниця „з обманом“» (1984, реж. А. Праченко)
• «Стрибок» (1985, у співавт.; реж. М. Малецький)
• «Голос пам'яті» (1982, реж. дебют В. Жилка, Мосфільм)
• «Першоцвіт» (1987, реж. В. Жилко)
• «Генеральна репетиція» (1988, 2с, т/ф, реж. Віктор Жилко, про ліцейські роки Миколи Гоголя)
• «За все тебе дякую» (2004—2005, т/с, 12 с, реж.: К. И. Каптан, "ПРОТВ")
• «Останній осінній листок» (2004, к/м), реж. В. Жилко, студія «Сенекофільм»)
• «Сьоме небо» (2005, т/с, 5 с., реж. В. Криштофович, студія «ПРОТВ»)
• «Перше правило королеви» (2006, 5 серій, реж. В. Криштофович)
• «Саквояж з світлім майбутнім» (2006, 4 серіі, реж. В. Криштофович)
• «Будинок-фантом у придане» (2007, 4 с., реж. В. Криштофович, УМГ «1+1»)
• «Душка» (2007, х/ф реж. Йос_Стеллінг. Голландія-Україна:)
• «Торкнутися неба» (2007, т/ф, реж. Л. Горовець, "Кінокомпанія Ю. С. Фільм")
• «Надія як свідчення життя» (2007, т/с, 4 с, реж. Г. Гресь, "Новый фільм")
• «Король, Дама, Валет» (2008, реж. Л. Горовець, «Кінокомпания Ю. С. Фільм»)
• «Прикольна казка» (2008, х/ф, реж. Р. Ширман)
• «Третій лишній» (2008, т/ф); «Уроки спокуси» (2008, т/ф, реж. О. Лисовец, «Star media»)
• «Смерть шпигунам−2» (2008, 8 с., реж. Г. Гресь, «Star Media»)
• «Доярка з Хацапетовки 2: Виклик долі» (2009, 12 с., реж. Павло Снісаренко, «Новая Студия»)
• «Роман вихідного дня» (2008, 2 с., реж. Вол. Жилко, «Новая Студия», РТР)
• «Острів непотрібних людей» (2011)
• «Мадемуазель Живаго» (2013)
• «Шулер» (2013, реж. Едуард Паррі, Star Media, Перший канал (Росія)
• «Вчора. Сьогодні. Назавжди» (2015, т/с)
• «Забудь мене, мамо!» (2016)
• «Три дороги» (2015, т/с)
• «Ти моя улюблена» (2018, т/с)
• «Чуже життя» (2018, т/с)
• «Місто закоханих» (2019, т/с, реж. Антон Гойда)
• «Солона карамель» (2019, 4 серії)
• «Я теж його кохаю» (2019, т/с, у співавт.)
• «Чуже щастя» (2022, 4 с, т/ф, Star Media) та ін.

• Лариса Жилко на сайті IMDb (англ.)
• Національна спілка кінематографістів України: Жилко Лариса [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія Сучасної України: Жилко Лариса [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Кино-Театр.Ру [Архівовано 14 березня 2009 у Wayback Machine.](рос.)