Жовтий осот польовий

Жовтий осот польовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Цикорієві (Cichorioideae)
Рід: Жовтий осот (Sonchus)
Вид:
S. arvensis
Біноміальна назва
Sonchus arvensis

Жовтий осот польовий[1] (Sonchus arvensis) — вид трав'янистих рослин родини айстрові (Asteraceae). Етимологія: лат. arvensis — «польовий»[2].

Багаторічник 0–150(200) см, зазвичай кореневищний. Стебла прямостоячі, нерозгалужені за винятком квіткових і містять молочний сік. Листові пластини (3)6–40×2–15 см. Листки мають м'які, колючі зубчасті краї. Листки швидко зменшуються в розмірах, разом з підніманням на стебло. Золотисті квіткові голови[en] до 5 см в ширину. Плоди темно-коричневі з чисто білими волосками, щоб носити їх на вітрі.

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений на більшій частині Європи і північної та ближньої Азії. Натуралізований в багатьох інших регіонах.

Зростає на полях, покладах, по чагарниках, іноді на луках на всій території України[1].

Практичне використання

[ред. | ред. код]

У харчуванні

[ред. | ред. код]

Молоде листя й стебла осоту, доки вони ще крихкі й ніжні, їстівні для людини як листовий овоч: для салатів, овочевого пюре та як присмаку для юшок, рису, плову, м'ясних солянок. Старі листи й стебла можуть бути гіркими, але молоді листки мають смак, схожий на салат. Листя має 30-35 хв помокнути в солоній воді, щоб пом'якшився гіркуватий присмак. Очищені від шкірки та розтерті молоді стебла осоту — відомі ласощі для дітей і дорослих. Відварені в солоній воді молоді стебла та пагони готують як цвітну капусту або спаржу — з сухарями в олії.[3]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 374.
  2. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 10 січня 2017.
  3. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.27

Джерела

[ред. | ред. код]