Залізничний транспорт Чорногорії

Залізничний транспорт Чорногорії
Галузь промисловості	економіка Чорногорії і залізничний транспорт
Країна	Чорногорія
Залізничний транспорт Чорногорії у Вікісховищі

Залізничний транспорт — один з видів транспорту Чорногорії. Загальна протяжність мережі складає 250 км (в тому числі 162 км електрифіковано). Ширина колії- стандартна (1435 мм). На мережі залізниць Чорногорії є 121 тунель, загальною протяжністю майже 58 км.

Першою залізничною лінією на території, яка сьогодні належить Чорногорії, була вузькоколійка (Ширина колії- 760 мм). Ця залізнична лінія - вузькоколійна залізниця, яка відкрилася в 1901 році ,була побудована Австро-Угорщиною, яка на той час контролювала Которську затоку.

Роботи на першій чорногорській залізниці «Бар - Вірпазар», розпочалися в 1905 р. Це була вузькоколійка (ширина колії - 750mm), довжиною 43,3 км, яка відкрилася в 1908 році. Розширення цієї лінії від Вірпазару до Цетинє було заплановано, але так і не відбулось через відсутність фінансування та початок Першої світової війни. Ця історична гірська залізниця подолала 670 м підйому 18 км на гору Суторман. Незважаючи на крутий градієнт, залізниця не використовувала рейкові технології завдяки інноваційному дизайну маршрутів, впровадженому італійськими інженерами. Робоча швидкість на лінії склала 18 км/год для пасажирських перевезень та 12 км/год для руху вантажів. У 2008 році на 100-ту річницю відкриття лінії та одночасно з річницею Чорногорської залізниці планувалося перевести паровоз з Подгорицького залізничного вокзалу до Вірпазару. Цей локомотив, який діяв на лінії, повинен стати частиною "Чорногорського залізничного музею" у Вірпазарі, який через брак коштів так і не відкрили. ^[1] Залізнична мережа Чорногорії розширилася в період Королівства Югославії. У 1927 році була відкрита лінія Подгориця - Плавниця (ширина колії - 600 мм), а потім лінія Білеча - Никшич. У той час залізнична мережа Чорногорії мала довжину 143 км, а ширину колії - 760 мм. Однак залізнична мережа не була інтегрована. Транспорт мало використовувався для вантажних перевезень між Баром та Подгорицею, оскільки вантажі перевозили залізницею з Бару до Вірпазару, потім переправляли через озеро Скадар до Плавниці, а потім знову залізничним транспортом до Подгориці. Таким чином, залізнична мережа в Чорногорії була недостатньо розвиненою та неорганізованою до Другої світової війни.

Після Другої світової війни залізнична лінія «Подгориця - Никшич» була завершена (1948 р.) з шириною колії - 760 мм.

Першим справжнім просуванням до модернізації залізничної мережі став початок будівництва Чорногорської ділянки залізниці «Белград - Бар». Перший відрізок від Бару до Подгориці був завершений у 1959 році, і це була перша ділянка стандартної колії залізниці в Чорногорії. Одночасно були виведені з експлуатації вузькоколійні лінії «Подгориця - Плавниця» та «Бар - Вірпазар».

У 1965 році відрізок «Подгориця - Никшич» був модернізований до стандартної колії, що дозволило стандартизувати весь зв'язок від Бару до Никшича через Подгорицю. Відрізок від Никшича до Білечі був знятий з експлуатації, як і лінія «Габела - Зеленика». Чорногорська ділянка колосального проєкту «Белград-Барська залізниця» (від Бару до Врбниці, кордону з Сербією) була завершена у 1976 році. Вона з'єднала Бар та Подгорицю з північною Чорногорією, Сербією та європейською залізничною мережею. На той час довжина залізничної мережі Чорногорії становила 225 км з переходом на стандартну колію.

Останнім доповненням до чорногорських залізниць була залізниця «Подгориця — Шкодер», яка відкрилася в 1986 р. Це була лише вантажна лінія з моменту її відкриття.

У 2012 році залізниця «Подгориця-Никшич» була відкрита для пасажирських перевезень після двадцятирічної відсутності. Лінія була модернізована та електрифікована. Станом на 2019 рік вдалося модернізувати північну частину залізниці «Белград-Бар» між станціями Бієло Полєм та Требесіце та всередині тунелю Созіна.

Основна лінія йде з Белграду (Сербія), через Бієло-Полє і Подгорицю, в Бар (лінія «Белград — Бар»). З цієї лінії здійснюється регулярне пасажирське сполучення. Діють також вантажні гілки «Подгориця — Никшич» (пасажирський рух припинено в 1992 році й станом на 2013 рік відновлено) і «Подгориця — Шкодер (Албанія)». Залізниця грає далеко не головну роль у транспортній системі Чорногорії й досить слабо задіяна в пасажирських перевезеннях^[2].

1. ↑ [http: / /www.pobjeda.co.me/citanje.php?datum=2008-06-01&id=142257 "Lovćen "повертається додому]. Pobjeda. 6 січня 2008. Процитовано 19 січня 2011.
2. ↑ Залізничний вокзал в Подгориці [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]

• Офіційний сайт [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Мапа залізниці [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Željeznička infrastruktura Crne Gore [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.] (in Montenegrin)
• Željeznički prevoz Crne Gore [Архівовано 19 грудня 2018 у Wayback Machine.] (in Montenegrin)
• Montecargo [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] (in Montenegrin)
• Map of the railway network [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]