Захвалинський Петро
| Петро Захвалинський | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сотник | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 1912 | ||||||||
| Смерть | 1943 (замордований Гестапо) | ||||||||
| Національність | українець | ||||||||
| Псевдо | «Роман» | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР Українська держава (1941) | ||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
Петро Захвалинський (псевдо:. «Роман»; нар. 1912 — пом. влітку 1943) — український військовик, член ОУН(М).
Життєпис[ред. | ред. код]
У роки Визвольних змагань — офіцер Армії УНР. Після окупації УНР виїхав до Франції. Активний діяч ОУН. Після розколу ОУН в ОУН (М).
В жовтні 1941 р. в складі похідної групи ОУН. Сотник Київського куреня, частини Буковинського куреня[1].
Наприкінці 1942 р. виконував обов'язки сотника 2-й сотні 115 батальйону (шуцманшафт), що провадив бойові дії проти радянських партизанів у Білорусі. Знищений Гестапо влітку 1943 року. За спогадами О. Білика: «Сотник Захвалинський був правдивий командир, бо добре справлявся на ходах на партизанів та добре умів тримати мораль у сотні. За те всім подобався, навіть і німцям подобався, але за те, що він часто висловлювався патріотично, то для німців він не був бажаним. Дійшло до того, що в штабі рішають звільнити сотника Захвалинського і відпускають його у відпустку до родини у Францію. Перед відходом на відпустку він одержав град майора, це, мабуть, для того, щоб не мав підозріння і щоб не було пов'язане із арештами у Києві. Літом 1943 р., коли він їхав до Франції ґестапо замордувало його з претекстом, що він був дезертиром із фронту зі сходу»[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Андрій Дуда, Володимир Старик. БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ в боях за Українську Державність: 1918-1941-1944 [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.] Зчитано 1.08.2011
- ↑ Андрій Дуда, Володимир Старик. БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ в боях за Українську Державність: 1918-1941-1944 [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] Зчитано 1.08.2011
Література[ред. | ред. код]
- Дерейко І. Діяльність 115/62-го українського батальйону шуцманшафту на теренах Білорусі та Франції в 1942—1944 рр. // Наукові записки НАУКМА. — Т. 21: Історичні науки. — К., 2003.
 | Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |