Зорін Валеріан Олександрович

Валеріан Олександрович Зорін
рос. Валериан Александрович Зорин
Народився14 січня 1902(1902-01-14)
Новочеркаськ, Ростовська область
Помер14 січня 1986(1986-01-14) (84 роки)
Москва
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьдипломат, державний службовець
Галузьдипломатія[1], політика[1] і Державне управління[d][1]
Відомий завдякиДипломат
Alma materВищий комуністичний інститут просвіти
Знання мовросійська
ЗакладОрганізація Об’єднаних Націй
ЧленствоЦК КПРС
ПосадаПостійний представник СРСР при ООН
ПопередникМалик Яків Олександрович
НаступникВишинський Андрій Януарійович
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Дружби народів Орден «Знак Пошани»

Валеріан Олександрович Зорін (рос. Валериан Александрович Зорин; 14 січня 1902, м. Новочеркаськ Ростовської області — 14 січня 1986, Москва) — радянський дипломат і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1971 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Після вступу до КПРС у 1922 році займав адміністративну посаду в Московському міському комітеті КПРС та в ЦК ВЛКСМ до 1932 року. У 1935 році закінчив Вищий комуністичний інститут просвіти.

У 1935—1941 рр. — працював на різних партійних посадах, а також учителем.

У 1941 році — вступив на службу в Народний комісаріат іноземних справ СРСР.

У 1945—1947 рр. — був послом СРСР у Чехословаччині.

У 1947—1955 та у 1956—1965 — заступник міністра закордонних справ СРСР. У цьому ранзі він займав і інші посади, в тому числі керівника Комітету інформації при МЗС СРСР — радянської зовнішньої розвідки в 1949—1952 і Постійного представника СРСР в ООН в 1952—1953 рр.

У 1955—1956 рр. — посол СРСР в ФРН.

У 1956—1965 рр. — представляв СРСР в ООН.

У квітні 1965—1971 рр. — посол СРСР у Франції.

З 1971 року — посол з особливих доручень в МЗС СРСР.

Похований на Новодівичому кладовищі[2].

Діяльність в ООН

[ред. | ред. код]

Найбільш відомим епізодом біографії Валеріана Зоріна є екстрене засідання Ради Безпеки ООН в ході Карибської кризи 25 жовтня 1962 року. Саме тоді відбувся його діалог з Постійним представником США Едлаем Стівенсоном. Американський дипломат запитав:[3]:

- Так Так чи НІ? Не чекайте, поки вам переведуть! Дайте відповідь просто, так чи ні?
 — Я не перебуваю в американському суді, і тому не хочу відповідати на питання, яке задається в прокурорському тоні. Свого часу ви отримаєте відповідь.
 — Зараз ви перебуваєте перед судом світової громадської думки і можете відповісти просто «так» або «ні». Ви заперечували існування ракет на Кубі. Я хочу переконатися, чи правильно я вас зрозумів.
 — Продовжуйте вашу мову, пан Стівенсон. Свого часу ви отримаєте відповідь!
 — Якщо ви цього хочете, я готовий чекати відповіді, поки не замерзне пекло. Я також готовий представити наші докази безпосередньо в цьому залі!

У цей момент помічники Стівенсона внесли в зал засідань Ради Безпеки ООН збільшені аерофотознімки пускових установок радянських ракет на Кубі. Епізод відтворено у фільмах «Тринадцять днів», а також у серіалі «За один крок від третьої світової».

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. Могила В. А. Зорина. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  3. ООН и карибский ракетный кризис −2