Йоаким (Мороховський)

Йоаким (Мороховський) Joachim Morochowski
Преосвященний Йоаким Мороховський, ЧСВВ
Єпископ Володимирський і Берестейський
9 серпня 1613 — 19 березня 1631
Обрання:	9 серпня 1613
Церква:	Руська унійна церква
Попередник:	Іпатій Потій
Наступник:	Йосиф Велямин Рутський
Альма-матер:	Грецька колегія святого Атанасія
Діяльність:	католицький священник, письменник, католицький єпископ
Народження:	1576(1576) Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Смерть:	19 березня 1631(1631-03-19) Володимир, Володимирський повіт, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Похований:	Володимир
Батько:	Стефан Мороховський
Священство:	1611
Єп. хіротонія:	3 липня 1614

Йоаки́м Морохо́вський гербу Корчак (хресне ім'я Ілля; пол. Joachim Eliasz Morochowski, 1576, Львів ― 19 березня 1631, Володимир) ― василіянин, єпископ Володимирський і Берестейський Руської унійної церкви, полеміст, агіограф.

Народився у Львові в сім'ї шляхтича Стефана Мороховського гербу Корчак та міщанки. В 1595 році виїхав до Риму, там навчався в Папській Грецькій Колегії св. Атанасія (з 16 лютого 1596 року, від'їхав 1603 року), був першим студентом з Речі Посполитої^[1]. Вивчав богослів'я та філософію. Повернувшись на Батьківщину, був прийнятий секретарем на службу до єпископа Володимирського і митрополита Київського Іпатія Потія. За сприяння кардинала Бернарда Мацейовського і нунція Клаудіо Ранґоні, 1609 став секретарем короля Сигізмунда ІІІ Вази^[2]. 1611 року отримав священничі свячення, а наступного року вступив до Василіянського Чину, прийнявши ім'я Йоаким. 9 серпня 1613 року по смерті Іпатія Потія отримав номінацію на Володимирську єпископську катедру. Висвячений на єпископа 3 липня 1614 року (1616 православна волинська шляхта вимагала на Сеймі його усунення, але безрезультатно).

Перебуваючи у Львові на початку 1615 року, Йоаким Мороховський із митрополитом Йосифом Велямином Рутським вирішили відвідати друкарню Ставропігійного братства, яка діяла при монастирі святого Онуфрія (тоді православного). Вони, разом зі свитою увійшли в монастир. Братія обителі з братчиками, боячись підступу, вдарили на сполох і «дзвонили на кгвалть». На дзвін збіглися передміщани, зчинилася бійка. Побиті владики зі слугами ледве втекли, після чого подали скаргу в суд. «Староста посажал пред міщан, а міщан на ратушь позываль, повідаючи, жесте гвалть учинили на манастыри й пана Руцкого хотілисте забити». Ця справа дуже дорого обійшлася братству ― у протоколах зафіксовані всі оплати і витрати на старосту, прокураторів, гетьмана й інших, а також і на самого Рутського і слуг Мороховського^[3].

1624 року брав участь в з'їзді унійних єпископів у Новогрудку, на якому мали місце дебати на тему унії з православними, а 1626 року на Кобринському синоді, з якого разом із єпископом Єронімом Почаповським склав звіт королеві та папському нунцієві, і задекларував фінансову підтримку на відкриття головної семінарії. Був консультантом нунція в справі приготування у Львові 28 травня 1629 р. православно-унійного синоду, який все ж не відбувся^[2].

Старався про поширення унії, дбав про піднесення освітнього рівня духовенства, часто організовував єпархіальні синоди. Відреставрував і матеріально забезпечив катедру у Володимирі і Берестю, в своїх маєтках збудував кілька церков; підтримував школу і Володимирську катедральну капітулу, а бл. 1626 р. при катедрі заснував Братство Непорочної Діви Марії, для якого подбав про папський привілей^[4].

Помер 19 березня 1631 р. і був похований у Володимирському катедральному соборі.

Опублікував:

• «Paregoria, albo utulenie uszczypliwego Lamentu mniemanej Cerkwie Świętej Wschodniej» (Вільно, 1612) ― відповідь на антиунійний «Threnos, to jest Lament Wschodniej Cerkwie» Мелетія Смотрицького;
• «Dyskurs o początku rozerwania Cerkwie greckiej od Kościoła rzymskiego i kto był tego przyczyną» (Замостя, 1622) ― твір написаний ще в молодості (кін. XVI ст.);
• «Życie świętego Ignacego patriarchy carogrodzkiego» (Замостя, 1624) ― переклад з грецької мови;
• «Relacja o zamordowaniu okrutnym Jozafata archiepiskopa połockiego» (Замостя, 1624) ― релігійно-полемічний твір;

Можливо був співавтором творів Іпатія Потія:

• «Harmonia albo korkondancja Cerkwi świętej Orientalnej z Kościołem świętym rzymskim» (Вільно, 1608);
• «Relacja i uważenia postępków niektórych około cerkwi ruskich wiłeńskich roku 1608 i 1609» (1609) ― цей твір приписують Потієві.

• Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 С. — ISBN 5-7745-0687-8
• Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
• Paweł Janowski. Eliasz Morochowski // Encyklopedia Katolicka. ― T. 13. ― Lublin 2009. ― S. 304—305. (пол.)
• Світлана Сухарєва. Літературна діяльність Йоахима Мороховського на українсько-польському пограниччі [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Житомирські літературознавчі студії. ― 2013. ― вип. 7. ― С. 295—301.
• Олена Бай. Унійний вимір польськомовної прози Йоахима Іллі Мороховського^{[недоступне посилання з вересня 2019]} // Київські полоністичні студії. Збірник наукових праць. ― Том XVIII. ― Київ 2011. ― С. 126—131.

• Bishop Joachim Morochowski, O.S.B.M. † [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.) (дата доступу 31 січня 2016)
• Світлана Сухарєва. Волинський шлях єпископа Мороховського [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Monitor Wołyński за 29 вересня 2011 (дата доступу 31 січня 2016)
• Василій Кметь. Обитель св. Онуфрія Великого [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Рісу, за 16 квітня 2008 (дата доступу 1 лютого 2016)