Йоганнес Ніколаус Брьонстед
| Йоганнес Ніколаус Брьонстед | |
|---|---|
| дан. Johannes Nicolaus Brønsted | |
 | |
| Народився | 22 лютого 1879 Варде, Данія |
| Помер | 17 грудня 1947 (68 років) Копенгаген, Данія |
| Країна | Королівство Данія |
| Діяльність | хімік, викладач університету, фізик |
| Alma mater | Копенгагенський університет |
| Галузь | фізична хімія |
| Заклад | Копенгагенський університет |
| Посада | член Фолькетингуd |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Членство | Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Данська королівська академія наук Національна академія наук США |
| Партія | Венстре (Данія) |
| Відомий завдяки: | теорія Брьонстеда — Лоурі рівняння Брьонстеда |
Йога́ннес Нікола́ус Брьо́нстед[1] (дан. Johannes Nicolaus Brønsted, 22 лютого 1879, Варде, Данія — 17 грудня 1947, Копенгаген, Данія) — данський фізико-хімік, автор теорії кислот і основ (спільно з Т. Лоурі), професор хімії Копенгагенського університету.
У 1897 році вступив до Копенгагенського університету, котрий закінчив у 1902 році зі ступенем магістра. З 1905 року працював у своєму університеті, де в 1908 році отримав ступінь доктора наук і звання професора.
У 1926 році його запросили до США для читання лекцій у кількох навчальних закладах, зокрема Єльському та Колумбійському університетах. Там він у 1929 році став членом Американської академії мистецтв і наук.
Із 1930 до 1947 рік обіймав посаду директора Фізико-хімічного інституту Вищої технічної школи в Копенгагені.
Основні роботи Брьонстеда присвячені хімічній кінетиці, каталізу і термодинаміці розчинів.
У 1920-х роках Брьонстед разом із Дьєрдем де Гевеші працював над розділенням ізотопів шляхом фракційної перегонки, а також над визначенням атомних мас ртуті і хлору.
Спираючись на зібрані у дослідженнях розчинів солей дані, у 1923 році Брьонстед запропонував нове трактування терміну кислота. Він виділяв кислоти й основи в залежності від тієї ролі, яку відіграє йон H+ у системі кислота-основа:
- кислота основа + H+
Згідно його бачення кислотно-основна теорія описувалася такими положеннями:
- кислота є донором протону, а основа — акцептором;
- кислоти та основи існують лише як спряжені пари;
- протон у водних розчинах перебуває лише у формі гідроксонію H3O+.
Цю думку, незалежно від Брьонстеда, також висловив англійський хімік Томас Мартін Лоурі. Подальшим розвитком водневої теорії Брьонстеда і Лоурі є визначення кислоти, запропоноване радянським науковцем Михайлом Усановичем.
Також Брьонстед приділяв увагу вивченню реакцій, що каталізуються кислотами й основами, він встановив кількісне співвідношення між силою кислот чи основ та їхньою каталітичною активністю (рівняння Брьонстеда)
- ↑ У сучасний літературі також застосовується написання Бренстед.
- Биографии великих химиков / Под ред. Г. В. Быкова. — М. : Мир, 1981. — 329 с. (рос.)
- Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. . Выдающиеся химики мира. — М. : Высшая школа, 1991. — 656 с. — ISBN 5-06-001568-8. (рос.)
|
