Кажан Галина Володимирівна
| Кажан Галина Володимирівна | |
|---|---|
| Народилася | 11 серпня 1948 (75 років) Гайки, Турійський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Заклад | Львівський український драматичний театр ім. М. Заньковецької, Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, Волинська філармонія |
| Нагороди |   |
Галина Володимирівна Кажан (нар. 11 серпня 1948, с. Гайки Турійського району Волинської області) — актриса, артистка розмовного жанру.
Біографія[ред. | ред. код]
Галина Володимирівна Кажан (в дівоцтві Рудюк) народилась 11 серпня 1948 року в селі Гайки Турійського району Волинської області.
У 1967—1971 роках навчалася в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (клас Анатолія Скибенка, В. Приймака). Відтоді і до 1981 року — актриса Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, у 1981—1986 роках — Волинського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. У 1985 році актриса стала лауреатом республіканського конкурсу серед майстрів художнього слова. У 1986—2005 роках — артистка розмовного жанру Волинської філармонії, де організувала поетичний театр одного актора.
Викладала на кафедрі історії і культури української мови Волинського національного університету ім. Лесі Українки[1].
Водночас Галина Кажан займалася громадською роботою, член Волинської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, одна з організаторів Волинської крайової організації Української Гельсінської спілки. У 1998 році була нагороджена золотим тризубом Народного руху України. Член Національної спілки театральних діячів України (з 1974 року) та член Національної спілки журналістів України (з 2006 р.).
Творчість[ред. | ред. код]
Моновистави[ред. | ред. код]
- «Вогонь моїх пісень», «Одержима», «Та вір мені, що я тебе любила» за творами Лесі Українки,
- «Дума про Україну» Тараса Шевченка,
- «Маруся Чурай», «Безсмертний дотик душі», «Берестечко» Ліни Костенко,
- «Яка це музика — любов» Володимира Сосюри,
- «Це не ваша печаль» Оксани Забужко,
- «Монологи експонатів фашистського концтабору» за Олександром Богачуком,
- «Святая святих» за повістю Володимира Яворівського «Автопортрет з уяви» (про Катерину Білокур),
- «Жельсоміна», «Санд, або Аврора Свободи» за П'єррет Дюпуайє,
- «Життя в рожевому світлі» за Сімоною Берто.
Ролі[ред. | ред. код]
- Василина («Суєта» Івана Карпенка-Карого),
- Мавка («Ніч на полонині» Олександра Олеся),
- Юлічка («Прапороносці» Олеся Гончара),
- Оленка («Голубі олені» Олексія Коломійця),
- Брехня («Казка про правду і брехню» Богдана Стельмаха),
- Принц Вельський («Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужена артистка України (1997);
- Орден княгині Ольги III ступеня (2008)[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ С. Богдан, С. Локайчук. Вступ // Волинь філологічна: текст і контекст. — 2013. — Вип. 15. — С. 6-10.
- ↑ Ющенко нагородив волинську акторку Галину Кажан орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. https://zik.ua. 6 листопада 2008. Процитовано 21 січня 2021.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=dead(довідка)
Джерела[ред. | ред. код]
- Г. А. Максименко. Кажан Галина Володимирівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Наталя Гатальська. 11 серпня. 60 років від дня народження Г. В. Кажан (1948) – актриси, журналістки, громадської діячки, заслуженої артистки України // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2008 рік / Ред. упоряд. Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. — Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. — С. 91-94.
- Лариса Занюк, Олександр Пілюк (08.08.2018). Заслужена артистка України Галина Кажан вразила своїми… вишитими іконами. https://www.volyn.com.ua/. «Волинь-нова». Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 17 січня 2021.