Калигіна Ганна Степанівна

Калигіна Ганна Степанівна
Народилася 30 грудня 1895(1895-12-30)
село Малахово Лаптєвської волості Тульського повіту Тульської губернії, тепер Тульської області, Російська Федерація
Померла 27 листопада 1937(1937-11-27) (41 рік)
Москва, СРСР
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянка
Діяльність політична діячка
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна

Ганна Степанівна Калигіна (нар. 30 грудня 1895(18951230), село Малахово Лаптєвської волості Тульського повіту Тульської губернії, тепер Тульської області, Російська Федерація — розстріляна 27 листопада 1937, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянська партійна діячка, відповідальний секретар Тверського окружного комітету ВКП(б), голова Смоленського губвиконкому. Член ВЦВК, ЦВК СРСР. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1925—1937 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в селянській родині. З 1909 по 1911 рік працювала найманою робітницею в приватних осіб у місті Москві.

У 1911—1912 роках — трафаретниця Московського хімічного миловарного заводу. У 1912—1914 роках — робітниця Ростокинської суконної фабрики міста Москви. У 1914—1918 роках — робітниця Ростокинської текстильної фабрики міста Москви.

У 1914 році була заарештована, але незабаром звільнена із в'язниці

Член РСДРП(б) з 1915 року.

Учасниця Лютневої революцій 1917 року в Москві. З 1917 року — член Алексєєво-Ростокинської районної ради міста Москви; член Московської ради; член Алексєєво-Ростокинського районного комітету РСДРП(б) Москви; агітатор-організатор Алексєєво-Ростокинського та Сокольницького районних комітетів РСДРП (б) міста Москви; голова фабрично-заводського комітету фабрики Су-Соколова в Москві.

Учасниця жовтневого перевороту 1917 року в Москві У жовтні 1917 року — член Алексєєво-Ростокинського військово-революційного комітету Москви.

У 1917 — червні 1918 року — завідуюча Алексєєво-Ростокинського районного відділу соціального забезпечення в місті Москві.

У червні 1918 — 1919 року — на політичній роботі в 1-й армії РСЧА, учасниця громадянської війни в Росії на Східному фронті, була поранена в ногу. З 1919 по вересень 1920 року перебувала на лікуванні.

З вересня 1920 року — завідуюча агітаційно-пропагандистського відділу Алексєєво-Ростокинського районого комітету РКП(б) міста Москви.

З вересня 1921 року — агітатор-пропагандист, інструктор відділу по роботі серед жінок Московського губернського комітету РКП(б).

У 1921—1924 роках — слухачка Комуністичного університету імені Свердлова, працювала в лекторській групі університету.

У квітні 1924—1926 роках — інструктор відділу по роботі серед жінок ЦК РКП(б).

У 1926—1928 роках — заступник завідувача відділу по роботі серед жінок-робітниць і селянок ЦК ВКП(б).

8 вересня 1928 — 8 квітня 1929 року — голова виконавчого комітету Смоленської губернської ради.

5 липня — 4 вересня 1929 року — відповідальний секретар Тверського губернського комітету ВКП(б) та, одночасно, голова Організаційного бюро ВКП(б) по Тверському округу.

4 вересня 1929 — серпень 1930 року — відповідальний секретар Тверського окружного комітету ВКП(б).

З серпня 1930 по січень 1935 року — відповідальний секретар Тверського районного комітету ВКП(б); 1-й секретар Тверського (Калінінського) міського комітету ВКП(б).

З 14 лютого по червень 1935 року — 2-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Калінінській області. У червні 1935 — квітні 1936 року — 2-й секретар Калінінського обласного комітету ВКП(б).

У квітні 1936 — березні 1937 року — 1-й секретар Воронезького міського комітету ВКП(б).

У березні — 18 травня 1937 року — 2-й секретар Воронезького міського комітету ВКП(б).

З травня 1937 року — в резерві кадрів Народного комісаріату легкої промисловості СРСР.

26 червня 1937 року заарештована органами НКВС. Засуджена Військовою колегією Верховного суду СРСР 27 листопада 1937 року до розстрілу, розстріляна того ж дня. Похована на Донському цвинтарі Москви.

17 березня 1956 року реабілітована, 22 березня 1956 року посмертно відновлена в партії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]