Камінь-Каширський район (1940—2020)

Ця стаття про колишній Камінь-Каширський район. Про сучасний район див. Камінь-Каширський район.
Камінь-Каширський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Волинська область Волинська область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР ( УСРР),
Україна Україна
Область: Волинська область Волинська область
Код КОАТУУ: 0721400000
Утворений: 1940
Ліквідований: 17 липня 2020 р.[1]
Населення: ▬ 64040 (на 1.1.2019)
Площа: 1747 км²
Густота: 36.7 осіб/км²
Тел. код: +380-3257
Поштові індекси: 44500—44581
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Камінь-Каширський
Міські ради: 1
Сільські ради: 31
Міста: 1
Села: 64
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Сус Віктор Іванович
Голова РДА: Михалік Олександр Юрійович (перший заступник голови)[2]
Вебсторінка: Камінь-Каширська РДА
Адреса: 44500, Волинська обл., Камінь-Каширський район, м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 2
Мапа
Мапа

Камінь-Каширський район у Вікісховищі

Ка́мінь-Каши́рський райо́н — колишня територіально-адміністративна одиниця на півночі Волинської області України, з районним центром в м. Камінь-Каширський, у субрегіоні Полісся. Утворений радянським режимом 1940 р. на українських землях, які входили до складу Другої Польської Республіки. З 1941 по 1943 — у складі Райхскомісаріату Україна, 1943—1944 — територія партизанської республіки під контролем УПА. 1944 формально поновлений як район у складі СРСР, але реальна радянська влада запроваджена не раніше 1946. Без змін увійшов до складу держави Україна. Населення — понад 62 000 осіб.

На терені району 1 міська рада і 31 сільська рада, яким підпорядковується 64 населені пункти.

Географія

[ред. | ред. код]
Любешівський район Любешівський район
Ратнівський район Любешівський район
Старовижівський район Ковельський район Маневицький район

Площа 1 747 км² (2-е місце у Волинській області). Головні річки — Стохід, Турія, Цир. Торф'яні болота. У районі понад двадцять озер. Серед них озеро Заболоцьке, що біля села Сошичне — карстового походження.

Природно-заповідний фонд

[ред. | ред. код]

Ботанічні заказники

[ред. | ред. код]

Верхівський, Вутвицький (загальнодержавного значення), Грузьке болото, Залазький, Карасинський, Мочуринський, Нуйнівський, Підрічанський, Поступельський журавлинник.

Гідрологічні заказники

[ред. | ред. код]

Великообзирський, Озеро Карасине, Озеро Лука, Озеро Мочурине, Озеро Озюрко, Озеро Скомирське, Озеро Сошичне, Озеро Стобихівське, Турський, Цир.

Загальнозоологічні заказники

[ред. | ред. код]

Ясенівка.

Ландшафтні заказники

[ред. | ред. код]

На р. Стохід 1998 створений ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Стохід».

Бузаки, Качинський, Королівка, Мішеч, Свято-Бузаківський, Сірче, Стохід (загальнодержавного значення), Хотешівський.

Лісові заказники

[ред. | ред. код]

Діброва, Карпилівський, Новочервищанський, Поступельський, Силікатний.

Ботанічні пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

Берізка, Дуб звичайний (Нуйнівське лісництво), Дуб звичайний (с. Підріччя), Смерека, Соснина.

Гідрологічні пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

Озеро Добре (загальнодержавного значення).

Зоологічні пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

Поселення бобрів, Чапля, Чорний бусел.

Історія

[ред. | ред. код]

Територія району належить до південно-західного Полісся. До 1569 — у складі Великого князівства Литовського, з 1648 — ліквідовано владу Речі Посполитої і запроваджено контроль у Козацької держави Богдана Хмельницького. 1667 — за умовами Андрусівської змови остаточно повернуто до складу Речі Посполитої. 1793 — анексія на користь Російської імперії. 1917—1920 — у складі УНР. 1920—1939 — у складі Польщі.

Камінь-Каширський район у роки Другої світової війни став базою УПА на Поліссі. За офіційним адміністративним поділом німецької окупаційної влади район входив до Камінь-Каширської округи, у структурі українського повстанського руху — належав до Ковельського округу групи «Північ» поліської зони. Основна ударна група розташувалася в районі села Хотешів. Головну роль у формуванні тут загонів УПА відіграли священик Олександр Білецький та стрілець Петро Маковецький («Вовчок»). Саме вони згуртували навколо себе камінь-каширську молодь, проводили велику пропагандистську роботу.

У Камінь-Каширському районі цивільні органи управління ОУН діяли в 60-70 % населених пунктів[3].

5 лютого 1965 Указом Президії Верховної ради Української РСР передано Видертську, Ворокомлівську, Пнівненську та Тоболівську сільради Любешівського району Волинської області до складу Камінь-Каширського району.[4]

Адміністративний устрій

[ред. | ред. код]
Докладніше: Адміністративний устрій Камінь-Каширського району

Район поділяється на 1 міську і 31 сільську раду, що об'єднують 65 населених пунктів. Адміністративний центр — місто Камінь-Каширський[5].

Економіка

[ред. | ред. код]

Станом на 1 квітня 2010 року в районі зареєстровано 1919 суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі 109 малих підприємства, 1810 фізичних осіб-підприємців, а також 30 фермерських господарств. Функціонує два потужних лісогосподарських підприємства — державний і міжгосподарський лісгоспи, на яких зайнято більш як тисяча працівників. Глибока промислова криза, безробіття.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Територією району проходять такі автошляхи: Р14, Т 0308 та Т 0311.

У районі є чотири зупинни пункти: Запруддя, Нуйно-Нове, Нуйно-Старе, Сосичне.

Населення

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 30 190 7739 5221 8904 5281 2932 113
Жінки 31 954 7387 5003 7714 5884 5654 312


Політика

[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Камінь-Каширського району була створена 61 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 72,68 % (проголосували 31 958 із 43 968 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 45,42 % (14 516 виборців); Юлія Тимошенко — 24,90 % (7 958 виборців), Олег Ляшко — 16,41 % (5 244 виборців), Анатолій Гриценко — 3,63 % (1 159 виборців), Сергій Тігіпко — 2,15 % (686 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,98 %.[7]

Персоналії

[ред. | ред. код]

У селі Запруддя на початку ХХ ст. проживала одна з гілок славетної родини Косачів — О. Тесленко-Приходько, тітка Лесі Українки. Тут бувала сама поетеса, а її мати Олена Пчілка зібрала багато фольклорного матеріалу. Також знаний уродженець Камінь-Каширського району — Григорій Рафальський із села Нуйно. У першій половині XIX століття митрополит Новгородський і Санкт-Петербурзький.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. ↑ Розпорядження Президента України від 18 липня 2019 року № 228/2019-рп «Про звільнення В.Дунайчука з посади голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області»
  3. ↑ Олійник Ю. В., Завальнюк О. М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941–1944 рр.) / Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"; Державний архів Хмельницької області; Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2012. — С. 49. — ISBN 978-966-1502-55-9.
  4. ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР". rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 3 листопада 2016.
  5. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Волинської області [Архівовано 12 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  6. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Волинська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 7 березня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Камінь-Каширський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.246-270, 257

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Камінь-Каширський_район_(1940—2020)&oldid=42431083