Канаєв Іван Максимович
| Канаєв Іван Максимович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Канаев Иван Максимович | |||||||||
| Народження | 1926 Меркуловський, Вешенський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР | ||||||||
| Смерть | 2 вересня 2007 Миколаїв, Україна | ||||||||
| Країна |  СРСР Україна | ||||||||
| Вид збройних сил | .svg){kind=small} ВМФ СРСР | ||||||||
| Освіта | Одеський державний університет імені І. І. Мечникова | ||||||||
| Роки служби | 1943 — 1950 | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Звання | капітан-лейтенант | ||||||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Іван Максимович Канаєв (нар. 1926, хутор Меркуловський, Вешенський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР — пом. 2 вересня 2007, Миколаїв, Україна) — радянський і український партійний і державний діяч, ветеран німецько-радянської війни, почесний громадянин міста Миколаїв.
Народився 1926 року на хуторі Меркуловський у Вешенському (нині Шолоховському) районі Ростовської області.
З 1942 року працював обліковцем колгоспу «Вільна праця» Базковського району Ростовської області, а в 1943 році вступив до лав Військово-морського флоту СРСР. В різний час служив на північно-західному морському оборонном районі, на катерному тральщику «КЕМТЩ-781», в 46-му запасному стрылецькому полку, флотському напівекіпажі Одеської військово-морської бази і в 3-й бригаді тралення[1].
Після війни продовжив службу у військово-морських силах. У 1948—1950 роках — керівник первинної комсомольської організації ескадреного міноносця «Безстрашний»[2][3].
З 1950 році перебував у Миколаєві і до 1955 року займався комсомольською роботою. У 1960 році закінчив Одеський державний університет імені І. І. Мечникова, згодом — аспірантуру. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію.
Протягом 1955—1974 років обіймав керівні посади в партійних і радянських органах населених пунктів Варварівка, Баштанка і Миколаїв. Неодноразово обирався членом обласного комітету Комуністичної партії України, депутатом районних, міської та обласної рад. У 1974—1982 роках — голова Миколаївського міського виконавчого комітету.
У лютому 1958 року за значні успіхи в розвитку сільського господарства району нагороджений орденом «Знак пошани». У 1970 році нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Двічі кавалер ордена Трудового Червоного Прапора — нагороджений у 1971 і 1976 роках[4].
З 1992 року доцент, завідувач кафедри економіки, підприємництва та менеджменту Миколаївського інституту підвищення кваліфікації кадрів Міністерства машинобудівної промисловості України. Автор 22 опублікованих наукових праць із проблем економіки та підвищення ефективності виробництва[3].
16 жовтня 1996 року рішенням Миколаївської міської ради Канаєву присвоєно звання почесного громадянина міста Миколаїв[4].
Помер 2 вересня 2007 року[4].
- Медаль Нахімова (10 травня 1945[1][5]);
- Орден «Знак пошани» (1958);
- Орден Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985[1][6]);
- Орден Червоної Зірки;
- Медаль «За трудову доблесть» (1970);
- Ордени Червоного Прапора (1971, 1976);
- Звання почесного громадянина міста Миколаїв (16 жовтня 1996).
- В Миколаєві на будинку за адресою вулиця Декабристів, 38, де протягом 1966—2007 років проживав Іван Максимович Канаєв встановлено меморіальну дошку.
- Виноградова, Агнесса (2014). Без страха и упрека. Николаев: Издательство Ирины Гудым.
- ↑ а б в Канаев Иван Максимович (рос.). Память народа. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ Шенкевич, Александр (13 вересня 2021). Иван Канаев: все остается людям (рос.). Вечерний Николаев. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ а б А. Г. Зеленский, Ю. С. Крючков, Л. П. Костюк, Н. А. Кухар-Онышко, Э. И. Январев, Ю. А. Миронов (1999). Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммурии. ISBN 966-7676-00-5.
- ↑ а б в Пресс-центр Николаевской мэрии (3 вересня 2007). Умер Иван Канаев – глава Николаевского горисполкома в 1974 – 1982 гг (рос.). Novosti-N.
- ↑ Награда Ивана Канаева (рос.). Память народа. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ Канаев Иван Максимович (рос.). Подвиг народа. Процитовано 31 грудня 2023.
