Катана (яп.刀, клинок) — японськийпалашеподібний односічний меч. Історично, один з різновидів традиційних японських мечів (яп.日本刀), що використовувався самураями феодальної Японії. Сучасну версію катани інколи роблять з нетрадиційних матеріалів та в нетипові способи.
Катана характеризується за її відмінними ознаками: заокруглена, тонка, з одностороннім лезом та округлою чи квадратною гардою, та довгим руків'ям для дворучної хватки.
Назва меча катана виводиться з праяпонської мови і є поєднанням двох слів-елементів 片 (ката, «одна сторона») і な (на, «лезо»)[1][2]. Але елемент на в одномовних японських джерелах пишеться як 刃 («клинок», «лезо») і немає жодного історичного підтверження прочитання елемента на. Порівняння із середньокорейським ᄂᆞᆶ(нолх, «лезо») і сучасним корейським 날 (нал) дає можливість припустити корейське походження цього останнього елемента[3].
У феодальній Японії поширюється меч утікатана (яп.打刀). Термін з'явився раніше і позначав легші та короткі, порівняно з тачі, мечі. Спочатку утікатана була зброєю для небагатих людей, і лише в епоху Едо (1603 - 1868) вона зайняла місце основного меча Японії. З цієї епохи вона почала називатися «катаною».
8. Які-ха — загартована частина клинка з вкрапленнями кристалів (Ніе великі і Ніоі — маленькі кристали);
9. Хамон — лінія гартування;
10. Муне — тупий кінець клинка;
11. Хада — малюнки, що з'явились під час вальцювання;
12. Сіноґі-дзі — поверхня ребра клинка;
13. Дзі-ада — лезо;
14. Сіноґі — ребро клинка;
15. Наґадза — довжина клинка;
16. Сорі — прогин клинка;
17. Муне-масі — край тупого кінця клинка;
18. Ха-масі — край ріжучої частини;
19. Хабакі — металева фіксуюча муфта;
20. Мекуґі-ана — отвір для штиря;
21. Накаґо — хвостовик;
22. Ясурі-ме — насічка на хвостовику;
23. Мей — місце написів на хвостовику (ім'я майстра, рік виготовлення і т.і.);
24. Накаґо-дзірі — край хвостовика.
Шпилька кога із родовим гербом була свого роду візитною карткою самурая, яку він залишав у тілі убитого на поєдинку суперника. Найдавніші катани — залізні, дуже непрості за формою. Надалі їх стали виготовляти з особливого сплаву «Сякудо». Цей твердий червонувато-коричневий сплав міді, срібла, олова, сталі та золота дозволяв створювати справжні витвори мистецтва. Широко застосовувалася техніка глибокої таушіровки — в розігріту катану вбивали золотий або срібний дріт, потім візерунок шліфували. Катани фантастично красиві і витіюваті: то зграя мавп кривляється в гілках дерева, то журавель розпростер крила з ретельно проробленим пір'ям, то розквітала квітка хризантеми або сакури. Саме катани найчастіше колекціонують сучасні цінителі японського мистецтва, і розкид цін на них величезний: від 300—400 до декількох десятків тисяч доларів.
↑Shōgaku Tosho (1988) 国語大辞典（新装版） [Unabridged Dictionary of Japanese (Revised Edition)] (in Japanese), Tōkyō: Shogakukan, →ISBN
↑Vovin, Alexander (2020) A Descriptive and Comparative Grammar of Western Old Japanese: Revised, Updated and Enlarged Second Edition, Leiden: Brill, →ISBN, page 66
_(II).jpg){kind=small}
Японія
Катана у Вікісховищі
