Кикишівка

село Кикишівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Семенівська сільська громада
Облікова картка Кикишівка 
Основні дані
Засноване 1670
Населення 268
Площа 1,504 км²
Густота населення 178,19 осіб/км²
Поштовий індекс 13376
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 49°49′35″ пн. ш. 28°32′54″ сх. д. / 49.82639° пн. ш. 28.54833° сх. д. / 49.82639; 28.54833Координати: 49°49′35″ пн. ш. 28°32′54″ сх. д. / 49.82639° пн. ш. 28.54833° сх. д. / 49.82639; 28.54833
Середня висота
над рівнем моря
268 м
Водойми р. Гнилоп'ять
Відстань до
обласного центру
51 км
Відстань до
районного центру
9 км
Найближча залізнична станція Бердичів
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради 13375, с. Терехове, вул. Шевченка, 1
Карта
Кикишівка. Карта розташування: Україна
Кикишівка
Кикишівка
Кикишівка. Карта розташування: Житомирська область
Кикишівка
Кикишівка
Мапа
Мапа

Кики́шівка — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 268 осіб (перепис 2001 року).

Розташування[ред. | ред. код]

Село межує з селами: Маркуші, Житинці, Бистрик, Терехове Бердичівського району Житомирської області та Поличинці Козятинського району Вінницької області.

Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]

Розкопки проводилися в 1957 році під керівництвом Гаврила Богуна на північній околиця села, правий берег р. Клітинка. Розміри розкопок: 400х50-70 м. Виявлено сліди поселення ІІ-V ст. н. е.

Історія[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 535 осіб, налічувалось 84 дворових господарства, існували православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних і вітряний млини[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 705 осіб (367 чоловічої статі та 338 — жіночої), з яких 664 — православної віри[2].

В селі існувала Церква Святої Параскеви (побудована 1759 року[3]), яку було зруйновано в радянські часи.

У 1925—54 роках — адміністративний центр Кикишівської сільської ради Бердичівського району[4].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 280 осіб, з яких 109 чоловіків та 171 жінка.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 267 осіб.[6]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 98,13 %
російська 1,49 %
білоруська 0,37 %

Пам'ятки села[ред. | ред. код]

  • Пам'ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків.

Знаходиться пам'ятний знак на західній околиці села, при вході на нове сільське кладовище. Його було встановлено у 1994 році на честь воїнів-земляків, що загинули на фронтах в роки Німецько-радянської війни. Ініціатором встановлення виступили ветеранські організації і керівництво Терехівської сільської ради. Скульптура виконана у вигляді матері, що тримає рушник та солдатську каску. Перед скульптурою покладено 6 плит з іменами воїнів-земляків. Напис на пам'ятнику: «Дорогим односельчанам, які полягли смертю хоробрих у боях з фашизмом». Пам'ятний знак і плити виготовлено з залізобетону.

Люди[ред. | ред. код]

В Кикишівці вчителював Шепелюк Микола Юхимович (1919—2007) — український краєзнавець, організатор музейної справи, педагог.

Воїн ЗСУ Павлюк Максим загинув за незалежність Української нації на Російсько-Українській війні в 2022 році. Воїн ЗСУ Корольков Захар загинув за незалежність Української нації на Російсько-Українській війні в 2022 році.[8]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-87. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. Похилевичъ Л. И. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. Кіевъ, 1864, 738 с.
  4. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 153. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 3 травня 2022.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  8. Ордени "За мужність" посмертно – в Семенівській громаді Житомирщини матері загиблих військових отримали нагороди

Посилання[ред. | ред. код]