Комаров Іван Михайлович
| Комаров Іван Михайлович | |
|---|---|
| Народився | 13 серпня 1913 село Гнєвшеве, тепер Орловської області, Російська Федерація |
| Помер | 30 липня 1969 (55 років) місто Київ |
| Поховання | Байковий цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | державний діяч |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |     |
Іван Михайлович Комаров (13 серпня 1913, село Гнєвшеве, тепер Орловської області, Російська Федерація — 30 липня 1969, місто Київ) — український радянський профспілковий діяч, секретар Української республіканської ради професійних спілок, голова Сталінської (Донецької) обласної ради профспілок, 1-й секретар Шахтарського районного комітету КПУ Донецької області, член ВЦРПС.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в родині робітника-шахтаря. З 1927 року працював вагонником на шахті № 1 міста Сталіно.
Закінчив робітничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту. Після закінчення робітфаку повернувся на Донбас, працював переносником конвеєра на шахті № 1.
З 1936 року — секретар комітету комсомолу шахти № 1 імені Челюскінців міста Сталіно, завідувач відділу Петровського районного комітету ЛКСМУ міста Сталіно.
З січня 1940 до 1941 року — пропагандист Петровського районного комітету КП(б)У міста Сталіно; партійний організатор шахти № 10 «Чекіст».
Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації. У 1941—1943 роках — заступник директора школи фабрично-заводського навчання № 6 міста Губахи Молотовської області РРФСР.
З 1943 року — завідувач відділу пропаганди і агітації Петровського районного комітету КП(б)У міста Сталіно.
Закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У.
До 1952 року — завідувач сектора вузів і шкіл, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Сталінського обласного комітету КП(б)У.
У січні 1952 — березні 1958 року — 1-й секретар Шахтарського районного комітету КПУ Донецької області.
У березні 1958 — квітні 1960 року — голова Сталінської обласної ради профспілок.
У квітні 1960 — 30 липня 1969 року — секретар Української республіканської ради професійних спілок.
Помер 30 липня 1969 року після важкої хвороби в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Леніна
- орден Трудового Червоного Прапора
- два ордени «Знак Пошани»
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- знак Шахтарська слава
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Некролог Івана Комарова — газета «Правда Украины» (Київ). 2.08.1969.
- XIII съезд профессиональных союзов СССР 28.10.—2.11.1963. Москва: Издательство ВЦСПС «Профиздат», 1964.(рос.)
- Комаров Іван Михайлович [Архівовано 21 Листопада 2021 у Wayback Machine.]