Кондрашин Володимир Петрович
| Кондрашин Володимир Петрович | |
|---|---|
| Народився | 14 січня 1929 Ленінград, РСФРР, СРСР |
| Помер | 23 грудня 1999 (70 років) Санкт-Петербург, Росія |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | баскетбольний тренер, баскетболіст |
| Знання мов | російська |
| Нагороди |        |
Володимир Петрович Кондрашин (14 січня 1929, Ленінград — 23 грудня 1999, Санкт-Петербург) — радянський баскетболіст, радянський і російський баскетбольний тренер. Прізвиська — «Петрович», «Батюшка».
Виступав за ленінградський «Спартак». Майстер спорту СРСР (1952)
Під керівництвом Кондрашина чоловіча збірна СРСР вперше завоювала олімпійське золото (1972), а також в черговий раз стала чемпіоном світу (1974) і Європи (1971). У 1975 році єдиний раз привів ленінградський «Спартак» до перемоги в чемпіонаті СРСР. Заслужений тренер СРСР (1971). Закінчив у 1976 році Ленінградський інститут фізкультури ім. П. Ф. Лесгафта.
Тренерська робота в клубі[ред. | ред. код]
Тренував «Спартак» (Ленінград) з 1967 по 1995. Під його керівництвом команда ставала:
- двічі — володарем європейського Кубка володарів Кубків (1973 і 1975 рр ..)
- чемпіоном СРСР (1975)
- чемпіоном СНД (1992).
Тренерська робота в збірній[ред. | ред. код]
Тренував збірну СРСР з баскетболу в період з 1970 по 1976. Під його керівництвом збірна виграла:
- золоті медалі Універсіади 1970 року,
- золоті медалі чемпіонату Європи 1971 року,
- золоті медалі Олімпійських ігор 1972 року,
- золоті медалі чемпіонату світу 1974 року.
Крім того, були завойовані:
- срібні медалі Універсіади 1973 року і чемпіонату Європи 1975 року,
- бронзові медалі чемпіонату Європи 1973 року і Олімпійських ігор 1976 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
За заслуги у розвитку спорту та баскетболу нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1972), Дружби народів (1985) і «Знак Пошани» (1985), Дружби (1995)[1].
- У травні 1999 року Володимиру Петровичу Кондрашину було присвоєно звання Почесного громадянина Санкт-Петербурга.
- Володимир Кондрашин був включений в Зал слави ФІБА в день його відкриття — 1 березня 2007 року. Зал слави ФІБА був створений в іспанському Алкобендасі (передмістя Мадрида) в ознаменування 75-ї річниці цієї організації[2].
- У жовтні 2007 року в петербурзькому Палаці спорту «Ювілейний» була відкрита меморіальна дошка на честь Кондрашина[3].
- На будинку за адресою Невський пр., 77 / вул. Пушкінська, 1 встановлена гранітна меморіальна дошка з барельєфом: «В цьому будинку з 1929 по 1958 рік жив Володимир Петрович Кондрашин — видатний тренер з баскетболу, почесний громадянин Санкт-Петербурга».
Відомі учні[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
- Євгенія В'ячеславівна Кондрашина, дружина (з 1952 року), баскетболістка
- Юрій, син (нар. 1954)[4]
У кіно[ред. | ред. код]
У російському фільмі 2017 року «Рух вгору» (реж. А. Мегердичєв), який присвячений перемозі команди СРСР на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені, роль Кондрашина (у фільмі — Володимир Гаранжин) зіграв Володимир Машков. Родичі Кондрашина залишилися незадоволені сценарієм і наполягли на тому, щоб у фільмі головний тренер збірної СРСР не носив прізвище Кондрашин[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Биографии почетных граждан Санкт-Петербурга[недоступне посилання з Октябрь 2018] (рос.)
- ↑ [Гомельский, Белов и Кондрашин включены в Зал славы ФИБА (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 15 червня 2020. Гомельский, Белов и Кондрашин включены в Зал славы ФИБА (рос.)]
- ↑ В «Юбилейном» открыли мемориальную доску в честь Кондрашина[недоступне посилання з Май 2019]
- ↑ «В пятьдесят лет вставать страшно!» — статья на slamdunk.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 серпня 2008.
- ↑ [Вдовы баскетболистов проиграли суд против создателей «Движения вверх» (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020. Вдовы баскетболистов проиграли суд против создателей «Движения вверх» (рос.)]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Фонду Розвитку баскетболу імені Ст. Кондрашина і А. Бєлова
- Youtube від admiral@cskabasket.com — уривки з фінального матчу в Мюнхені, уривки виступів та інтерв'ю Олександра Бєлова та Володимира Кондрашина.