Кочерги

село Кочерги
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Рада Волокитинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA59020150200041095
Основні дані
Населення 336
Поштовий індекс 41511
Телефонний код +380 5442
Географічні дані
Географічні координати 51°28′19″ пн. ш. 33°52′17″ сх. д. / 51.47194° пн. ш. 33.87139° сх. д. / 51.47194; 33.87139Координати: 51°28′19″ пн. ш. 33°52′17″ сх. д. / 51.47194° пн. ш. 33.87139° сх. д. / 51.47194; 33.87139
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Місцева влада
Адреса ради 41510, Сумська обл., Путивльський р-н, с. Волокитине, вул. Миру, 3
Карта
Кочерги. Карта розташування: Україна
Кочерги
Кочерги
Кочерги. Карта розташування: Сумська область
Кочерги
Кочерги
Мапа
Мапа

CMNS: Кочерги у Вікісховищі

Коче́рги — село в Україні, у Конотопському районі[1] Сумської області. Входить до складу Путивльської міської територіальної громади. Населення становить 336 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Кочерги знаходиться на березі річки Есмань, вище за течією примикають села Кубареве і Мацкове, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Волокитине. До села примикає невеликий лісовий масив (дуб, сосна).

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село належить до 1648 року.

Краєзнавчі матеріали засвідчують, що у цьому населеному пункті проживали майстри, які славилися виготовленням різних господарчих речей, зокрема кочерг. Від цього й пішла назва села[2].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 353 особи, з яких 151 чоловік та 202 жінки[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 336 осіб[4].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 91,37 %
російська 8,63 %

Церква Св. Миколи[ред. | ред. код]

У ХVІІІ столітті у селі була дерев'яна Миколаївська церква, яка занепала на початку ХІХ століття. На її місці в 1807 році на замовлення й кошти місцевого поміщика Михайла Миклашевського було збудовано мурований храм. Він стоїть на високому правому березі річки Есмань.

Церква зведена за тим самим проєктом, що і Воскресенська церква-усипальниця гетьмана Кирила Розумовського в Батурині (1803) та Успенська церква у с. Новий Биків на Чернігівщині (1804)[6].

Миколаївська церква в Кочергах — одна з визначних храмових будівель доби високого класицизму в Україні[7].

Церква Св. Миколая в с. Кочерги

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Беценко Т. Топоніми Путивльського краю / Тетяна Беценко, Людмила Михно // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. — Суми, 2009. — С.181.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / Віктор Вечерський. — Київ, 2005.  — С. 501.
  7. Вечерський В. В. Монастирі та храми Путивльщини / В. В. Вечерський. — Київ, 2007. — С.151.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Беценко Т. Етюди з топонімії Сумщини. Походження географічних найменувань. — Суми : Собор, 2001. — 72 с. — Бібліогр.: с. 62-66. — ISBN 966-7164-43-8
  • Вечерський В. В. Церква Св. Миколи [у с. Кочерги] // Вечерський В. В. Монастирі та храми Путивльщини. — Київ : 2007. — С. 148—151 : іл.
  • Тупик С. Кочерги // Тупик С. Глухівський Петропавлівський монастир та навколишні села : історико-краєзнавчі нариси. — Суми : Університетська книга, 2015. — С. 300—312 : фот. — Бібліогр.: 20 назв.

Посилання[ред. | ред. код]