Крохмаль Володимир Антонович
| Крохмаль Володимир Антонович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 20 липня 1987 П'ятидні, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 18 червня 2014 (26 років) Станиця Луганська, Луганська область, Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володи́мир Анто́нович Кро́хмаль (1987-2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1987 року в селі П'ятидні. Закінчив 9 класів п'ятиднівської школи. Вступив до Володимир-Волинського ВПУ й здобув професію тракториста.
У квітні 2014 року мобілізований[1]. Командир танку 51-ї механізованої бригади.
17 червня 2014 року на околиці Станиці Луганської танк Т-64Б 51-ї бригади потрапив у оточення терористів.[2][3] Снайпери противника порозбивали приціли і перископи, і машина опинилася в безпорадному стані, стріляти можна було тільки навмання. Перед тим, як розбили прилади командира танку, він встиг помітити гранатометників, що ховались неподалік. Екіпаж встиг зробити постріли у бік ворога, але не влучив.[2][3] Щоб не віддати бойову машину в руки сепаратистам та не здаватися у полон, екіпаж вирішив підірвати танк.[4] Разом із Володимиром Крохмалем загинув механік танку Ващеня Іван Петрович.
Вдома у Володимира залишилися батько, мама Стефанія Іванівна, син Володимир 2010 р.н., троє дітей від попереднього шлюбу дружини Алли Володимирівни - Денис, Аліса і ще один братик[5], племінниця Яна Крохмаль. [6].
Похований Володимир Крохмаль у рідному селі П'ятидні.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- 1 вересня 2014-го на фасаді П'ятиднівської ЗОШ за участю керівництва району було урочисто відкрито меморіальні дошки на честь Володимира Крохмаля та ще одного колишнього випускника П'ятиднівської школи — Олексія Мельничука, який загинув під час війни в Афганістані.[7]
- На фасаді Володимир-Волинського ВПУ встановили меморіальну дошку пам'яті тим, хто віддав життя за незалежність України — серед них і Володимир Крохмаль.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Володимир Антонович Крохмаль. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ніколи не забудемо: Герої України, які проживали чи народилися у Володимирі. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ Син волинського Героя АТО мріє бути танкістом, як його тато. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ Володимир-Волинський: встановили дошки загиблим бійцям. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента [Архівовано 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Володимир Крохмаль [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Крохмаль Володимир Антонович [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.]