Крістіан Піно

Крістіан Піно
фр. Christian Pineau
Міністр закордонних справ Франції
1956 — 1958

Народився14 жовтня 1904(1904-10-14)[1][2][…]
Шомон
Помер5 квітня 1995(1995-04-05)[1][2][…] (90 років)
Париж, Франція
ПохованийПер-Лашез і Grave of Christian Pineaud
Відомий якполітик, дипломат, профспілковий діяч, дитячий письменник, економіст, письменник
КраїнаФранція
Політична партіяФранцузька секція робітничого інтернаціоналу
Нагороди
медаль Опору кавалер ордена Визволення

Крістіан Піно (фр. Christian Pineau фр. вимова: [kʁistjɑ̃ pino]; 14 жовтня 1904 — 5 квітня 1995[4]) — французький політичний і державний діяч, письменник. Міністр постачання (1945), міністр фінансів і економічних справ (1947), міністр громадських робіт (1948—1950), міністр закордонних справ (1956—1958).

Життя і кар'єра

[ред. | ред. код]

Піно народився в 1904 в Шомон-ан-Басіньї, Верхня Марна, Франція[4]. Його батько був полковником французької армії та помер, коли він був маленькою дитиною[4]. Його мати знову вийшла заміж за французького драматурга Жана Жироду[4]. Він здобув освіту в École alsacienne[en] в Парижі та отримав дипломи з права та політології[5]. У 1931 він приєднався до персоналу Банку Франції, а пізніше працював у Banque de Paris et des Pays-Bas[en][5]. У 1937 він заснував журнал Banque et Bourse[5].

Лідер французького Опору Другої світової війни, який створив мережу під назвою Phalanx, Піно допоміг заснувати підпільну газету Libération[en][4][5]. Він був близьким соратником Шарля де Голля і виконував небезпечні таємні місії, передаючи комунікації між окупованою Францією та штаб-квартирою Вільної Франції в Лондоні[4]. У вересні 1942 був заарештований Gestapo, але втік[5]. У 1943 він був знову заарештований і уникнув смертного вироку через підроблені документи, які приховували його справжню особу[4]. Його відправили до концтабору Бухенвальд, де він залишався до звільнення американськими солдатами у 1945[4][5].

Піно представляв департамент Сарт як соціаліст у французьких Національних зборах Франції з 1946 по 1958[5]. Після війни він служив міністром у французьких урядах, 1945—1958[5]. Він був міністром постачання в уряді Шарля де Голля (1945) і міністром громадських робіт (1947—1950) в різних урядах[5].

Зустріч Крістіана Піно з Давидом Бен-Ґуріоном в Ізраїлі, січень 1959

Як міністр закордонних справ (лютий 1956 — травень 1958), Піно відповідав за врегулювання Суецької кризи та підписання Римського договору від імені Франції[5]. У жовтні 1956 він підписав Севрський протокол з Великою Британією та Ізраїлем від імені Франції[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Sycomore / Assemblée nationale
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в г д е ж и Wolfgang Saxon (7 April 1995). Christian Pineau, French Hero And Foreign Minister, Dies at 90. The New York Times.
  5. а б в г д е ж и к л м D.s. Bell (23 April 1995). OBITUARY : Christian Pineau. The Independent.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Піно написав кілька політичних книг і мемуарів:

  • La simple vérité, regard sur la période 1940—1945 (проста правда, погляд на період 1940–45), Editions Julliard
  • La S.N.C.F. et les transports français, Paris, S.E.P.E., 1950.
  • Khrouchtchev (Хрущов) Perrin, 1964
  • Suez, Robert Laffont, 1976
  • Mon cher député, Julliard, 1959
  • Le grand pari, l'aventure du Traité de Rome (з Крістіан Рембо)

Він також писав дитячі книжки:

  • Plume et le saumon (Перо і лосось)
  • L'ourse aux pattons verts (Ведмедиця із зеленими лапами)
  • Histoire de la forêt de Bercé (Історія лісу Берсе)
  • La planète aux enfants perdus (Планета втрачених дітей)
Політичні посади
Попередник:
Поль Рамадьє
Міністр постачання[fr]
1945
Наступник:
Франсуа Тангі-Пріжен[en]
Попередник:
Жюль Мок[en]
Міністр громадських робіт і транспорту[en]
1947–1948
Наступник:
Анрі Кей
Попередник:
Поль Рейно
Міністр фінансів і економіки
1948
Попередник:
Анрі Кей
Міністр громадських робіт, транспорту та туризму[en]
1948–1950
Наступник:
Жак Шастелен[fr]
Попередник:
Антуан Піне
Міністр закордонних справ
1956–1958
Наступник:
Рене Плевен